Топ-тема

15.06.2020 НАЙБІЛЬШИЙ ХАБАР В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ: ХТО, КОМУ ТА ЗА ЩО?

Два місяці у СІЗО або понад 40 млн. грн. застави – такий запобіжний захід Вищий антикорупційний суд обрав юристу газовидобувної компанії «Буризма» Андрію Кічу. Він фігурує у справі про рекордний хабар у 6 млн. доларів керівникам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро, аби ті закрили справу проти Миколи Злочевського – екс-міністра екології часів Януковича та співвласника компанії «Буризма». Ці події «Доброго ранку, Країно!» коментували Ірина Верещук – народний депутат, фракція «Слуга народу», Олександра Устінова – народний депутат, фракція «Голос», та Володимир Бойко – журналіст.

Можемо привітати антикорупційні органи з таким великим уловом?

Олександра Устінова: Ви знаєте, я навіть не знаю, тут вітати чи трохи дивуватися. З одного боку, це справді такий величезний показник. Я думаю, все ж таки більше це має вітати країна, тому що, по-перше, ці кошти будуть стягнуті у бюджет, по-друге, що в нас все-таки є незалежні керівники правоохоронних органів, які не взяли 6 млн. доларів, а заарештували ту людину, яка пропонувала їм. Коли я згадую цей кейс, я згадую, як свого часу Юрій Луценко закрив іншу справу проти «Буризми», перекваліфікувавши її в несплату податків, після чого пан Злочевський заплатив ще мізерну суму в порівнянні з тим, що йому інкримінували, і повернувся до країни. Там було відшкодування близько 100 млн. гривень, це менше 4 млн. доларів, хоча насправді інкримінувалося набагато більша сума завданих збитків. Насправді, ця схема, про яку говорив на брифінгу Артем Ситник, глава НАБУ, була досить класичною за часів Януковича. Коли з державних банків бралися гроші, вкладалися фактично в розвиток приватних компаній, і ніхто їх ніколи не повертав. В нас є дуже схожий кейс, наприклад, пана Бахматюка, який зараз переховується від НАБУ і САП в Австрії і який теж свого часу таким чином залучав кошти для свого бізнесу. Тобто це був приватний бізнес, який будували за наші з вами гроші, а зараз ту ж саму «Буризму» та інші компанії презентують як величезні успішні приватні компанії, тільки забувають додавати, що це за наші з вами гроші побудовано.

В принципі, чи не бачимо ми в цій історії протистояння між різними правоохоронними органами, зокрема з Генпрокуратурою?

Ірина Верещук: Можливо, і є. Я вже декілька днів спостерігаю за цією справою, читаю все, що можу, але тільки з відкритих джерел, бо немає доступу до закритих. Але що мене насторожило? Це за справу, в якій хабар у 6 млн. доларів перевищує в рази суму збитків у кілька мільйонів гривень. Ми пам’ятаємо, як пан Порошенко казав «Коля – хороший парень», але я перепрошую. Звичайно, вражає. 6 млн. доларів лежать, тут стоять анти корупціонери, великі чини. Звичайно, хотілося б, щоб ця справа була доведена до кінця і зараз адвокати по комі не розвалили цю справу. Бо це буде справді тоді негарно.

То в чому ж суть цієї історії?

Володимир Бойко: Суть цієї історії викладено у статті 370 Кримінального Кодексу України, який передбачає за подібні операції для пана Холодницького і для пана Калужинського до семи років позбавлення волі, а для агента Шевченка до п’яти років позбавлення волі. Я хочу підкреслити, що до Ситника немає претензій, оскільки Ситник ніхто, звати його ніяк, він обіймає адміністративну посаду, він керує прибиральницями і оплачує зарплатню. Ситник не є керівником органу досудового розслідування і за законом навіть не має права знайомитися з матеріалами кримінальних проваджень. Керівником органу досудового розслідування є Андрій Володимирович Калужинський, це керівник Головного управління детективів, кум і найближчий друг Ситника. Ситник не є процесуальною фігурою, він взагалі не має права виходити на якісь прес-конференції, оскільки він не займається розслідуваннями. Ситник – це людина, яка обіймає адміністративну посаду. Є закон України про НАБУ, прийнятий 14 жовтня 2014 року, і це там прописано. До речі, як і генеральний прокурор, за що цькують Венедіктову. Вона коментує провадження протиправно, вона також обіймає адміністративну посаду, вона не займається розслідуваннями, і абсолютно правильно її за це критикують. Повертаючись до наших, як то кажуть, баранів, те, що ми побачили, це типовий злочин, який називається провокація підкупу правоохоронцем – до семи років позбавлення волі, а таким, як Шевченко – до п’яти років позбавлення волі. Тобто ніякого кримінального провадження відносно Злочевського в НАБУ немає до сьогоднішнього дня.