Новини

Чотири роки президентства Петра Порошенка. Головні досягнення та провали, виклики та можливості аналізуємо з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Єгором Фірсовим – народним депутатом попередніх скликань:

«2014 рік – це рік величезної надії, величезної енергії. Величезної енергії напевно в усіх. Великої енергії всього українського народу, українського суспільства, яке готове робити реформи, яке готове йти на фронт, яке готове протидіяти будь-якій небезпеці.

2015 рік – це перші сигнальчики того, що ті люди, які прийшли, фактично нічим не відрізняються від тих, які були. Щось пішло не так, ми бачимо, що система не змінюється, що ті обіцянки, які давалися, не виконуються. І тут переломний момент – тобто ми задумалися, але чітко ще не визначилися, чи праві ми, що ті, хто прийшли, такі ж, як колишні. Я такі ж питання задавав собі в парламенті, задавав їх безпосередньо президенту, депутатам і так далі. Особисто в мене йшов дисонанс з командою.

2016 рік – це вбивство надії, але залишається ще таке: а раптом щось зміниться, раптом ми помилялися? Все ж таки люди хотіли в щось вірити. Я, наприклад, в 2016 році переконуюсь в тому, що ті, хто прийшли до влади, обманювали, вони систему не будуть змінювати. Та ж сама корупція. 2016 рік – розуміння, що ніхто не покараний ні з минулих, ні з діючих, і напевно, що ніхто і не буде покараний, але залишається ще маленька-маленька надія. Безвіз – плюс, добре, але я не може це поставити виключно Петру Олексійовичу Порошенку – це по-перше. А по друге, не можна тішитися тільки безвізом. Коли немає в людей грошей, коли корупція.

Президент контролює все. Він контролює правоохоронні органи, Генеральну прокуратуру, Службу безпеки, він контролює парламент, бо третина парламенту принаймні – фракція з його іменем. Коли треба прийняти закон і призначити Юрія Луценка без вищої юридичної освіти генеральним прокурором, парламент призначає. Коли за ніч, в четвертій годині ранку,т треба прийняти бюджет, Верховна Рада приймає. Тобто тут все чітко контролює президент. У президента є власний прем’єр-міністр і більшість Кабінету міністрів.

2018 рік – це також вбивство надії. Головний мінус президента Порошенка в тому, що він надію вбиває. Тому що він давав багато обіцянок. І починаючи з «долар по 10», він говорив це як економіст, закінчуючи там, за скільки він закінчить війну і так далі».