Новини

В гостях в студії «Доброго ранку, Країно!» Маркіян Лубківський – український дипломат, надзвичайний і повноважений посол України в 2008 році. Обговорюємо ініціативу міністра закордонних справ України Павла Клімкіна з приводу переходу України на латиницю.

Вам не здається, що під час зустрічі з польським представником Павло Клімкін підтримав його з приводу латинки, аби бодай в якийсь спосіб піти назустріч Польщі, тому що стосунки розлагоджені?

Так, тому що це зовнішня форма. Це те, що найлегше зробити, сказати і безвідповідально піддакнути. Клімкін розуміється в питаннях мови, зокрема української, приблизно як цап на мандаринах. Тому це питання надзвичайно складне, і ця ситуація свідчить про те, наскільки відповідальними мають бути політики, зокрема міністр закордонних справ. Я переконаний, що мене підтримає переважна більшість людей, які вважають, що латинка не то що спотворює українську мову, вона не є для нас природною. Тому що наше природне середовище це кириличне середовище. Це кирилиця, якою ми користуємося вже тисячу років.

Клімкін говорить про речі, які є формальними. Де в Києві чи в Україні концертний зал, де би проходили концерти, куди би приїжджали, наприклад, всесвітньовідомі оперні співаки? В якому стані українські музеї сьогодні? Як фінансується бібліотека Вернадського? То чому міністр закордонних справ залазить в ті питання, які не є його компетенцією? Це так само, як запропонувати полякам кирилицю. Тут є величезний ризик, якого міністр закордонних справ не розуміє в силу певних обставин. Справа в тому, якщо ми відмовляємося від кирилиці і заведемо латиницю, то ми можемо позбутися дуже серйозного пласту української історії і культури. Ми втратимо свою самобутність. Без всякого сумніву, це було зайвим. Це не на часі однозначно. І, мабуть, ніколи і не буде на часі.