Новини

В студії «Доброго ранку, Країно!» Олександр Ягольник – музичний продюсер, композитор, блогер, журналіст. Говоримо про стан української музики на сьогоднішній день.

Як ти ставишся до того, що наші їздять і виступають в Росії?

Вкрай негативно. Я не можу згадати жодного випадку, жодного шоу-бізнесу американського, англійського, який в роки Другої світової війни волів би виступати в Берліні. Це не нормально. Це гібридна війна проти України. Я як фахівець в шоу-бізнесі, як людина, яка має дві освіти, і одна з цих освіт журналістська, ми вивчали вплив пропаганди на сучасну війну. І те, що відбувається зараз в шоу-бізнесі, це частина агресії, яка йде проти України, частина гібридної війни, яка ведеться Росією проти нас. Це не перший випадок в історії наших країн, коли Росія впливала на шоу-бізнес. На початку 30-х років всі кобзарі України, які несли мелодику і українську культуру, вони були знищені Сталіним. Москва дуже розуміла, що для українців значить пісня, і тому вони цей аспект хотіли контролювати. Зараз ті зірки, які їздять в Росію, вони там озвучують меседжі, які потрібні в цій війні. Меседжі для тих людей, які люблять слухати їхні пісні. І в цих людей просто пом’якшується ставлення до Росії. Вони відчувають, що ми браття.

Що зараз потребує наш ринок такого унікального ?

Успіху Олега Винника, який не побоявся з Німеччини приїхати сюди і стати тут зіркою естради. В Олега Винника були шанси там. Він грав в мюзиклах. Але він не побоявся сюди приїхати. В його успіху я вбачаю дуже великий відсоток того, що він знає, що таке мюзикли, і він напитався як артист всіма тими плюсами, якими наділяє мюзикл будь-якого артиста. Я займаюся тим, щоб в Україні зробити свій Бродвей. Я вважаю, що Київ нарешті заслужив своє право мати таку індустрію теж. Ця система і індустрія для України конче необхідна, бо зараз українське мистецтво потребує нових поштовхів.

Ти потягнеш створення українського національного мюзиклу на сьогоднішній день?

Не тільки я потягну. В принципі, будь-який серйозний продюсер шоу-бізнесу може таке потягнути, і в нас такі люди в принципі є. Просто такого ніхто не робив, і воно коштує дуже великих сум.

З якої теми ти почав би?

В мене тема Донецький аеропорт. Я готую зараз мюзикл про кіборгів. Він називається «Донецький аеропорт». Я відштовхуюсь, що мюзикл це інтернаціональна штука, і він може бути прийнятим всесвітньою сім’єю мюзиклів. Тобто бути показаним на Бродвеї, якщо американські продюсери, побачивши, скажуть: ОК, це нам цікаво. Я відходив від того, що в всесвітній історії мюзиклів жодного натяку на Україну немає. І дуже хочеться, щоб українська нитка в світі мюзиклів з’явилася теж. Я думаю, що історія про Донецький аеропорт може зацікавити американців. Вони пісню так само, як українці люблять. І є там одна нитка, яка пов’язує Україну і США.