Новини

Гість студії «Доброго ранку, Країно!» Борис Бабін – постійний представник президента України у АР Крим. Як юрист міжнародник брав активну участь в діяльності ООН, МОП та ОБСЄ, присвяченій правам депортованих корінних народів та етнічних меншин.

Ваша думка з приводу висилки російських дипломатів з України?

Між тим, це питання складне. По-перше, висилка дипломатів держави-агресора означатиме висилку українських дипломатів в Росії, які виконують там багато різних важливих функцій і для держави України, і для українських громадян. Бо для громадян це консульська, а для держави дипломатична служба. Не слід тут змішувати. Це різні речі. По-друге, коли ми кажемо про припинення тих обмінів, які йдуть з Росією, то, може, краще розглянути інше питання. Наприклад, ми вже ставили це на громадське обговорення: у нас щоденно з України більше 10 пасажирських поїздів їде до РФ. І коли суспільство починає обговорювати: ось давайте вишлемо дипломата, це зараз правильно, це зараз якраз на часі, але ж, шановні, давайте обговорювати інше. Давайте обговорювати, коли ви особисто їздите в Москву.

Чотири роки тому після анексії Росією Криму Генеральна асамблея ООН підтримала резолюцію про територіальну цілісність України. Поговоримо про те, що відбувається з приватним майном в Криму та як повернути його у власність.

По-перше, добре, що прокуратура калькулює це в гривнях, але є інші, слава богу, методики. Насамперед це йдеться про міжнародні суди. Основний сьогодні варіант обрахування шкоди це провадження в Європейському суді з прав людини в міждержавних заявах. Там є відповідна калькуляція, яка робиться за методикою і затверджена на рівні міжвідомчому в 2015 році. Є у нас комерційні арбітражі, які величезні компанії українські запустили на захист своєї власності на окупованих територіях. Це, наприклад, «Нафтогаз». І це найбільш ефективний спосіб стягнення. Бо він такий неполітизований. Є у нас ще провадження в Міжнародному суді ООН, але там навряд чи буде підніматися майнове питання. І є ще провадження в арбітражі з морського права щодо неправомірного використання Росією ресурсів.

Україна вже в усі структури звернулася?

Безумовно, вони подавалися. Вперше ще в березні 2014 року перша заява пішла в Європейський суд. Але слід тут розуміти, що всі ці заяви спрямовані за тими механізмами, які існують. Механізм ефективного стягнення з РФ всієї шкоди, яка є і яка постійно виникає, його фактично не існує. Тут можна казати про репарації, які Росія виплатить за підставою угоди мирної чи про дружбу після завершення конфлікту. І це єдиний варіант компенсації всієї шкоди. Щодо конкретних цифр, тут є інше питання, бо насправді шкоду неможливо встановити в певні цифри статичні, бо вона постійно зростає. Вона складається з втраченої вигоди з тих ресурсів, які росіяни незаконно видобувають, зі шкоди, нанесеної перебування російської влади в Криму. Тому ця цифра постійно зростає. Тому можна казати про методику калькуляції на певний момент.

12 грудня генпрокурор Юрій Луценко заявив, що Генпрокуратура направила інформаційні листи про незаконне привласнення Росією українського приватного і державного майна в анексованому Криму до Міжнародного кримінального суду. Ви, до речі, його не згадали.

Не згадав тому, що сам процес ще не розпочався. Щодо конкретного майна, все залежить від обсягу. Для компанії найкращий шлях це комерційний арбітраж. Так, як пішов «Нафтогаз». До мене особисто компанії звертаються. Але тут є низка питань. У нас є дуже багато насправді, на жаль, структур комерційних і, зокрема, державних чи напівдержавних, які не будуть особисто судитися з державою-агресором. Не хочуть. Тому що можна заявляти на камеру одне, а коли скажеш, а ну йдемо до суду: ой, ні, в мене там якийсь зв'язок, ні, навіщо мені це потрібно. Держава може, але якщо це приватна власність, то має судитися власник. Є такі, що йдуть. Але, наприклад, у нас сьогодні абсурдна ситуація з Північнокримським каналом. Ви знаєте, окупанти найняли дуже добрих юристів. Вони роблять зараз підготовку до процесу. Вони скажуть, що ось там це геноцид, Україна перекрила воду. Це клоунада, але все одно вони там щось роблять. Ми пішли до Північнокримського каналу і сказали: хлопці, а нічого, що на території Криму втратили майна на мільярди гривень? Ну втратили. А судитись хочете? Ви знаєте, у нас немає коштів. А ми подумаємо.

Чи рахували взагалі кількість майна, яке залишилося в окупації фізичних осіб?

В чому тут є питання? Питання в тому, що є люди, які переїхали. А є люди, які мають довідку, що ВПО, але не переїхали. І є питання фактичного користування. Бо людина може отримати довідку ВПО і сказати: ось кляті окупанти в мене відібрали хату, а потім спокійно користуватися нею влітку і їздити в Крим. Найкращий механізм для фізичних осіб це, по-перше, дійсно подання індивідуальної заяви до Міжнародного кримінального суду. Але тут процес ще не розпочато. Другий механізм це Європейський суд з прав людини. Сьогодні все ж таки необхідно проходити судові інстанції і доводити якось суду, що ви не користуєтесь цією власністю. Тут важко щось стверджувати категорично, тому що прецедентів по Україні поки немає. Я б радив наступне: або доводити політизацію вашого кейсу і доводити, що ось я внутрішньо переміщена особа, тому що – раз, два, три, в мене є таке майно і я не можу ним користуватися, тому що – раз, два, три. Це має перспективу. Але звертаю вашу увагу, що Європейський суд з прав людини це не комерційний арбітраж. Ви скоріше за все виграєте справу. Сума компенсації, яку ви отримаєте, буде не така велика. Але це не компенсація за втрачене житло. Ви не втрачаєте право на це житло. Ви просто отримуєте відшкодування за порушені права.