Новини

Останніми днями у зв’язку із негодою тема таксі стала доволі актуальною в країні. Гості студії Ганна Буткевич – представниця інформаційно-диспетчерської служби таксі, громадський діяч, та Андрій Антонюк – голова Української таксомоторної асоціації. В Києві працює 20 тис. транспортних засобів, і тільки 3 тис. працюють легально.

Ганна Буткевич: Частково так, це є дійсно проблема, але я думаю, що нашим глядачам цікаво дізнатись, що це для них означає. Коли вони звертаються до служби, яка має службу контролю якості, це означає, що хто б до них не приїхав, яка б людина, вони не є самі з нею, тобто чим більше компанія, чим більше є в неї внутрішніх механізмів аудиту, тим більше пасажир захищений. Тому що ми не можемо тільки покладатися на державу. Ми в першу чергу дивимося на себе. У нас є свої автомобілі, і до них прискіпливий контроль. Ми не можемо не користуватися послугами наших колег, тому що треба вивезти пасажира. Це означає, якщо наш пасажир скористався послугами таксі, що таксист, який працює сам по собі, він не може попасти в цю «бочку», якщо він не співпрацює ні з якою службою. З якоюсь він співпрацює. Таким чином потім людина не задоволена цією поїздкою. Вона має звернутися до нас, і ми заносимо цю людину в чорний список, і вона більше не працює. Таким чином у нас буде більше якісних водіїв.

Андрій Антонюк: Всі ці «бочки» і всі ці моменти – це нелегальний ринок. Сьогодні в Києві влаштуватися в таксі можна по телефону. Ви можете взяти оголошення в Інтернеті, подзвонити, машину навіть депутата можна графувати. Роботодавець і таксист не знайомі особисто. Диспетчерська служба не являється роботодавцем для таксиста. Це все казки – служба якості. Дивимося, з точки зору закону пасажир не захищений. Легальна діяльність має дві складових. Легальний перевізник повинен отримати ліцензію і повинен відповідати за свої дії. Тільки у легального перевізника пасажир може отримати якусь компенсацію за поломку. На нелегала ви не можете подати в суд.