Новини

Святкуємо разом Міжнародний день дитячого телебачення та радіо. Чи варто підтримувати дитину, якщо вона прагне стати телевізійником чи актором? Про це говоримо з гостями «Доброго ранку, Країно!» Едуардом Романютою – українським співаком, автором пісень, актором, телеведучим, та Катериною Гольцберг – дитячим та сімейним психологом.

Едуард, рання слава тобі не завадила?

Я вдячний своїм батькам, що вони побачили той талант, яким я пишаюся, і те, що я полюбив з самого дитинства – це спів і дарувати людям емоції позитивні. Я пам’ятаю ці президентські ялинки: ти виходиш і показуєш свої таланти. Це незабутні емоції, коли ти з самого дитинства займаєшся тим, чим ти хочеш.

В тебе взагалі дитинство було?

Я почав з чотирьох років. Однак було дитинство. Я встигав і в футбол пограти з хлопцями, і з класом десь поїхати. Я мав час і погратись. Я вдячний і вчителям, які з розумінням відносились до моєї зайнятості и в деякий мірі допомагали і дозволяли пізніше доздати.

Чи варто малу дитину робити зіркою?

Катерина Гольцберг: Мы должны понимать, ради чего мы это делаем. Если мы это делаем как нереализованную собственную идею, вот мы не стали певцом, балериной и музыкантом и хотим из ребенка сделать звезду, то, наверное, это не очень правильно. Если мы видим, что у ребенка действительно есть талант и мы можем его развить, то это, наверное, было бы правильно. Более того, если мы видим талант, и мы его не развиваем, то мы тоже делаем плохо. В этом плане важно понимать, для чего. Если это нравится ребенку, то это да. А если нет, то это идет в ущерб. Но очень часто, если мы направляем энергию не по возрасту, мы можем оттягивать энергию от здоровья ребенка. Дети могут часто потом болеть, страдать депрессией. Очень много людей впали депрессию, потеряв популярность. И вся жизнь у таких детей превращается в доказательство того, кем я был раньше. Хорошо, если человек нашел другую творческую парадигму. Если мы уходим только в одну часть, то, к сожалению, нам от депрессии не уйти.