Новини

В гостях студії «Доброго ранку, Країно!» Олег Саакян – політолог. Будемо говорити про актуальне – прийняття Польщею скандального анти бандерівського закону. Поляки – наші найближчі сусіди, і перші шпальти газет в польських виданнях саме зараз на цю тему – нова реакція світової спільноти на польський закон про Інститут національної пам’яті. Вже маємо реакцію США та Ізраїлю. Ви писали, що поляки, незважаючи на цей закон, хоча б відстоюють те, що вони роблять, а не зливають свої законопроекти перед сильними світу цього:

«Абсолютно вірно. Принаймні, вони мислять категоріями ідей. Ідей, які вони готові відстоювати. Зараз проти них фактично всі, оскільки Польща таким чином пересварилася майже з усіма своїми сусідами, а цим законом вони ще і додали для себе проблем з Ізраїлем, зі Сполученими Штатами Америки. До речі, Польща зараз ризикує стати чи не найпершою країною Європейського Союзу, проти якої можуть внести внутрішні санкції в Євросоюзі через судову реформу, яку вони до цього проголосували. Але діалог розпочався і доволі серйозний, оскільки Німеччина, до речі, одна з перших стала жертвою саме правої риторики Польщі. Спочатку були антинімецькі настрої на тлі економічних дисбалансів, які створилися. І тут Польща не є поодинокою. В принципі, є загальноєвропейський тренд – це криза загальноєвропейського майбутнього. Бо зараз незрозуміло, нащо існує ЄС. Сьогодні для пересічного європейця Європейський Союз як такий втрачає цінність, яку можна транслювати в завтрашній день.

В Польщі є ті, хто рахують кошти, а є ті, хто кажуть: вибачте, у нас цілий ворох проблем, які ми не можемо вирішити, тому потрібна якась гаряча тема, актуалізувавши яку можна здобути і електоральну підтримку, і в принципі замилити очі стосовно економічного зниженні. Яким чином це відіб’ється на Україні? Само собою, імеждево складна ситуація. В тому контексті, в якому ми перебуваємо – зовнішня агресія, економічна слабкість в порівнянні з Польщею. Само собою, це для нас складно. У нас зовнішня проникність по всьому кордону, а це 18 областей, доволі серйозна. Відповідно в таких умовах, по-перше, це виклик для української політики євроінтеграції. Тобто ми маємо нарешті зайнятися тим, що будь-яка країна живе в багатьох площинах. Її суверенітет захищається і культурно, і  інформаційно тощо. І це не війна, це не відповідь, це просто ті функції, які має виконувати держава. По-друге, це дипломатично. Ми маємо зрозуміти, що емоційна позиція, тим паче в одній руці зі списком того, що нам повинні, а в іншій руці з глобусом України на міжнародний ринок виходити якось негоже. Більше того, неефективно. Братських, сестринських народів не існує. Як константа у вигляді інтересів національних. І отут поляки. Вони мають цей інтерес. Він нам не подобається, він є реакційним, він є шовіністичним, але вони його захищають. А де наш національний інтерес?

В жодному разі ми не маємо права різко реагувати. Бо різка реакція буде рівнозначна вистрілу в ногу. Бо таким чином не просто будемо шкутильгати, ми будемо повзти в напрямку Європи. Перш за все ми можемо робити жорсткий контекст в європейському просторі – раз. Ми в Польщі дамо аргументи тим нашим опонентам, які зараз кричать про бандерівську Україну, і навпаки заберемо аргументу в тих, хто є нашими союзниками».