Новини

       Сьогодні у програмі: Нареченим присвячується. Дивіться обережно. Це очі коханої… а також…Попелюшчині горішки. Казки старих людей…Ви слухаєте дайджест мелодій золотої ери. А ви знаєте, звідки наші суджені?..

                        Якось він зізнався, що може покохати таку собі просту дівчину – ну, зовсім просту, з родини нікому невідомої, чисту, незіпсовану багатством… але це не зараз. Мождливо – потім. Коли «доспіє». А довго і ддуже довго у нього було таке враження, що він просто не вміє кохати…

                  …ні, я не стверджую, що Ель Кравчук – саме такий. Або якийсь інший – неординарний… нетрадиційний… ні, я нічого не стверджую. Адже сценічний образ – це не обов»язково «суть», навіть більше – це не суть, а лише образ… ну, тут я бачу заплутав вас остаточно. Головне ж у тому, що загалдковість і неординарність – це така у нього фішка, по життю, на сцені… і народу подобається… особливо – дамочкам подобається, а чого бажає жінка… нам усім доводиться лише схилятися…

                  …важко сказати – які саме – русяві-біляві-руді чи Шінед О»Коннор подобаються мсьє Ель-Кравчуку – він непевно так натякнув, що усіх кохатеме, але якщо довгі ноги, то одразу зверне увагу… та ми ж про кого? Про наречених! І тут я трішки вас… заінтригую…

         …це не Кравчук і не Ель, не треба нас дурити, скажете – і будете повністю праві! Композиція «Наречена» писалася знаменитим нашим дуетом – поетом Юрієм Рибчинським і композитором Ігорем Покладом і для неординарного виконавця не призначалася. Адже у даному разі – у традиційному виконанні, а це – фольклорна група «Намисто» з Франківська – пісня цілком вкладається у річище «мейнстрімової» української естради… хоча усі записи – вони після двотисячного року, у Ель- Кравчука – взагалі рік 11-й… очевидно, це таке «відлуння минулого». Іноді хочеться згадати добрі старі часи… традиційні…

                  …мабуть, тому що я теж іноді відчуваю потяг до чогось неординарного – як же без цього – мені така соул-блюзова опрацьовка більше подобається… то же ж ти – наречена нашого «ліричного героя»? Відгукнись – він чекає…

                        Дайджест мелодій золотої ери... А ви знаєте, що дивитися в очі красивій жінці треба обережно?..

                            Як швидко змінюється мода! Колись дня не минало, щоб нас не закликала зазирнути в очі тоненька блондинка хворобливо-сексуальна на вигляд… але явно не без талантів. І було зрозуміло – над нею непогано попрацювали – це щоб талант відкрився…

         Наталя Ветлицька уже не співає, а ось цей хіт 1992-го року – він і досі «у ходу». Історія створення цієї пісні доволі широковідома- я лише нагадаю. Андрій Зуєв, музикант з Новосибірська, якого називають «провінційним лабухом», знайшов своє професійне щастя у столиці, коли познайомився з молодою співачкою… про музику – за хвильку, оскільки тоді усі звернули увагу на «відеоряд»…

         Успіх композиції – це білдьшою мірою успіх кліпу. Молодий – тоді – режисер Фєдя Бондарчук за відеоряд, на якому група людей безладно і хаотично змахує руками і тупотить ногами, здобув першу премію на московському фестивалі відеокліпів! Сьогодні це видається чи не дивом… Але справа у тому, що на той час мало хто ролзумів – що таке кліп по суті… однак співачку продемонстрували максимально привабливо. Над нею попраюували візажисти, обличчя у Наталі Ветлицької маловиразне, проте нанесення на нього косметики одразу ж робить з неї красуню… а коли усі почули, що в якому моменті виконавиці пудрять… пробачте «п»яту точку» - усі кинулися подивитися… ну, 25-м кадром щось таке промайнуло… але знайшлися і суворі критики…

                  Андрій Зуєв стверджував, що написав пісню «зліва – праворуч», тобто, незвично… яка там незвичність, коли використані були принацмні дві популярні на той час композиції – Малкольма Макларена і знаменита «Калімба ді луна»… але хто їх тоді знав…

         …і ось результат: пісня ця стала провозвісницею епохи техно-реміксів, вона входить до переліку російських коспозицій, які найбільше запам»яталися за останні два десятиліття…і Наталю Ветлицьку, хоч вона зараз і не співає,теж не забули. Вона стала «моделлю для порівняння»…

         І останній номер нашої програми. А ви знаєте, які горішки лускає Попелюшка?..

         Мені завжди подобпалася чеська мова – вона так мило звучить… по-дитячому… але, у даному разі якраз про дитинство і наша мова. Історія Попелюшки переповідалася… бо-зна скільки разів. Але так вдало, як це зробили чехи з німцями…

         …співає, звісно ж, Карел Готт, ну, хто б таким оксамитово-солодким баритональним тенором… У 1973-му році на екрани виходить черговий варіант старовинної легенди про… про кохання, як же без цього! «Три горішки для Попелюшки» - це не переспів казки Шарля Перро – у нас цей варіант є не просто відомим, а й адсолютно-відомим. Там Попелюшці допомагає, якщо пам»ятаєте, «год-мазер» - хрещена фея. А ось у братів Грімм, цей варіант більше поширений серед германських народів – щастя досягається завдяки гілочці чарівного гіршника: така собі «паличка щастя і магії»…

         «Гдепак ти птачку гніздо маш» - «І де твоє гніздечко, пташечко» - можна було б і не перекладати, браття-слов»яни у даному разі від нас недалеко мовно відійшли… Пісня, яка лунає у фіналі картини, стала ще й заголовною музичною темою стрічки, музику написав Карел… ні, не Готт: Карел Свобода, композитор не менш відомий, ніж пан Готт – як співак. Треба сказати, що фільм став надзвичайно популярним не лише завдяки чудовій грі акторів: знімали картину на заході Чехії у старовинному німецькому замку Моріцбург, це у районі міста Пльзень. Чарівна Лібуше Шафранкова, актриса-дівчинка, непогано їздила верхи, тому більшість сцен на конях знімали без каскадерів…

                  …не Карел Готт, але теж непогано! Знімали фільм чехи разом з німцями – східними, звісно, і фільм несподівано став настільки популярним, що у Чехії, Німеччині і Норвегії цю казку показують на Різдво – як у нас, приміром, старий радянський «Морозко». А якось німці встановили телерекорд: між Різдвом і Валентином 12-13-го років прокрутили стрічку 14-ть разів…

                  …можна і так, але нашим дітям теж подобалося! Якось Лібешу Шафранкова – через 30-ть років після прем»єри – сказала: будь-яка дівчинка у душі трішки – Попелюшка…

То був дайджест «Мелодій Золотої Ери», найкращі хіти останніх двох поколінь. З вами був Сергій Коротаєвський – і якщо у вас виникне бажання послухати ваші улюблені пісні і наспіви – без проблем: приймаю будь-які пропозиції!