Новини
Іво Бобул: «Раніше Україна була більш культурною державою»
Україна багата талантами і добрими людьми, а коли людина є доброю і талановитою, вона стає педагогом, який допомагає розкриватись іншим. В студії «Доброго ранку, Країно!» легенда українського шоу-бізнесу, викладач, педагог Іво Бобул – український співак, народний артист України.
Поділіться з усією Україною, як бути зіркою.
Як кажуть, ти взяв рекорд, але його треба утримати. Ти вступив крок на сцену, і треба утриматися. Треба робити свою справу чесно, відверто, щиро, тому що люди тобі вірять. Вони тебе люблять. За що? За те, що говориш з ними, за те, що співаєш, за те, що з ними спілкуєшся. В твоїх піснях вони знаходять те, що в іншого співака вони не знаходять. Тому ти стаєш тією людиною, яку люди чекають і хочуть слухати. Не тому, що ти в тренді, ти просто співаєш те, що вони хочуть слухати.
Повернімося у вашу юність, можливо, дитинство, ви завжди ви хотіли бути співаком?
У нас була велика сім’я – семеро дітей. З дитинства я співав. Навіть в яслях я сідав і співав, а вихователі сідали кругом і щось шили і казали: ми на концерті. Скільки я себе пам’ятаю, то завжди біля мене були люди, які казали: ти повинен бути співаком.
Що ви виносите на сцену?
Ви знаєте, я не знаю, як воно так получається. Я зробив для себе такий висновок: коли жінки на твоїх концертах аплодують або плачуть, значить, ти успішний співак.
Повертаючись назад, сьогоднішній глядач і, наприклад, глядач, який був у 90-х, на початку 2000-х, відрізняються?
Раніше Україна була більш культурною державою. Тому що люди були більш культурні. Читали багато, не було Інтернету, спілкувалися. Справа в тому, що з появою багатьох артистів і співаків, іноді в лапках, які не мають абсолютно ніякого відношення до культури співу, заполонили ефіри. Що таке взагалі цікавий артист? Коли людина до нього не може доторкнутися. Коли людина до тебе доторкнулася, ти їй вже нецікавий. Тому так і тут. Коли відкрили ящик Пандори, на сцену хлинула хвиля незрозуміло чого. Глядач розгубився. Але все одно, та аудиторія, яка твоя, вона зі мною іде до сьогоднішнього дня. Культура співу і самі пісні були інші. Добрі пісні були. Для того, щоб людина відпочивала. А що ми зараз слухаємо в ефірах? Це виховний процес для молоді чи це просто дань моді?

