Новини

У Всесвітній день водних ресурсів будемо говорити про воду та її економію, чи існує в Україні довгострокова стратегія розвитку водних ресурсів, чи потрібно економити воду, яким чином це потрібно робити будемо обговорювати у студії «Доброго ранку, Країно!» з нашою гостею – Тетяною Тимочко, екологом, головою Всеукраїнської екологічної ліги:

«Споживацьке ставлення до води у нас превалює, на жаль. На жаль, людство не перебороло це ставлення, і саме тому дуже багато регіонів світу і в країні, де ми живемо, також багато територій потерпають від нестачі води. Хоча, здається, її так багато – і річки, і джерела, і колодязі, і колонки, і кювети, але проблема економії води є дуже нагальною. Збереження цих ресурсів.

Стан водних ресурсів в Україні є надзвичайно кризовим. І якщо ми говоримо, що в світі є така величезна кількість людей, яка не має доступу до якісної питної води, я можу вам сказати, що в Україні 17 тисяч населених пунктів не мають доступу до якісної питної води. В якихось населених пунктах її взагалі немає, люди живуть на привозній воді. В якихось населених пунктах вона неякісна. Вона є такою, що її не можна вживати, і люди все одно використовують якісь інші джерела отримання води для питного водопостачання. Безперечно, не всі можуть купити, наприклад, бутильовану воду, навіть якщо люди багато заробляють. Не кажучи про те, що бутильована вода не є панацеєю. Антибіотики і консерванти, які є в цій воді, не сприяють здоров’ю. Але, безперечно, хлорована вода з крану або взагалі забруднена нітратами або нітрітами або, наприклад, вода з великим вмістом заліза, як в Житомирській області, це просто пряма шкода для довкілля.

Коли ми говоримо про загальний стан водних ресурсів, то, безперечно, нам треба з’ясувати, в якому стані знаходяться ці джерела. Українці, як правило, беруть для водопостачання з поверхневих вод. До речі, ми чи не єдина країна в Європі, яка бере просто з річки вожу і починає готувати її потім для використання в звичайному житті. В Європі, як правило, це підземні води в більшості випадків. І в Україні є достатні запаси і поклади підземних вод, але, по-перше, ці підземні води знаходяться нерівномірно по всій території України. По-друге, частина підземних вод вже є забрудненою або такою, що знаходиться під загрозою забруднення. І тому традиційно ще з радянських часів так склалося, що це поверхневі води. Це річки.

Але ж в ці самі річки скидають промислові підприємства, металургія, нафтохімія, різні побутові підприємства і т.і. Сюди скидають житлово-комунальні споруди очисні, які буди створені десь 30-50 років тому, або взагалі без будь-якої очистки комунальні води, стоки фактично з кожного будинку просто без очищення попадають в річки. І крім того, ми маємо зменшення проточності річки. І якщо вона не протікає швидко, внаслідок гребель, які побудовані, відводу води на ставки, зменшення кількості води, то при високій температурі і при попаданні сюди залишків фосфатних мийних засобів, якими ми всі користуємося, ми маємо оцей набір, оцю суміш, яка унеможливлює взагалі уяву про те, що цим можна користуватися для пиття».