facebook.com
instagram.com
youtube.com

Новини

Галина Третьякова: «Ми маємо забирати дітей з ОРДЛО на нашу територію, щоб вони ставали дійсно українцями»

11.06.2020

Вперше Донецьк і Луганськ в Мінську представлять вимушені переселенці. У складі української делегації в Тристоронній контактній групі будуть працювати представники окремих районів Донецької та Луганської областей. Про те, що змінюється із зміною формату ТКГ, «Доброго ранку, Країно!» говоритиме із Галиною Третьяковою – народним депутатом, фракція «Слуга народу», та Марією Іоновою – народним депутатом, фракція «Європейська солідарність».


Наскільки дієвий нинішній формат ТКГ?


Галина Третьякова: Я не вважаю його супердієвим, але ми його отримали в спадщину як політична сила, яка взяла Мінські угоди, які підписані майже шість років тому, і відповідно ми подивилися на це дуже формально з точки зору, чи виконувалися вони чи ні. Виявилося, що багато пунктів, які закладено, вони не були виконані як такі. Я можу коментувати, оскільки я є учасником гуманітарної групи. Хоча і беру участь в Тристоронній контактній групі загалом, але все ж таки більш детально знаю ці проблеми, які є в гуманітарній групі. І там є проблеми, які в політичній, безпековій групі. Тому що там відбувається безпосередній контакт із тією адміністрацією, яку Росія поставила на ДНР, ЛНР, на території ОРДЛО. Обмін полоненими, КПВВ, відкриття їх, гуманітарні проблеми щодо того, що громадяни, які розлучені сьогодні лінією розмежування, вони живуть і по цю лінію розмежування і по ту. Крім того, є такі проблеми гуманітарного характеру, як повернення останків наших людей, які залишилися там, на нашу територію. Є діти, які записалися на складання ЗНО з тієї території. І під час ковідівської кризи ми маємо цих дітей до себе брати. Бо я є прихильником ідеології, що з тієї території, де не завжди працюють наші ЗМІ, де не працюють наші партії, ми маємо цих дітей максимально забирати на свою територію, щоб вони були з нашою ідеологією, щоб вони вчилися в наших вишах, щоб вони бачили, як живе наша підконтрольна територія, показати, що ми тут розвиваємося, що ми хочемо економічного прориву, хочемо жити краще, що ми визнана інституція. Ми маємо забирати дітей на нашу територію, щоб вони ставали дійсно українцями.


А яка ситуація з пенсійним забезпеченням на непідконтрольній території?


Галина Третьякова: Я є ініціаторкою законопроекту 2083-д. Відповідно до 92 статті Конституції ми як країна, як держава несемо відповідальність за всіх своїх пенсіонерів незалежно від того, де вони на пенсії проживають. Тому я буда ініціаторкою зафіксувати це. Особливості виплати пенсій відповідно до 92 статті Конституції мають визначатися законом. Закону попередня влада щодо особливості виплати пенсій на тій території не прийняла. І таким чином регуляція таких особливостей відбувалася на рівні постанов Кабінету міністрів. Зокрема, провадиться так звана двомісячна верифікація, коли пенсіонери, які там проживають, мають перетнути лінію розмежування, приїхати на українську територію, показати, що вони живі. І якщо вони не приїхали, то в цьому випадку во7ни грошей не отримають. Хочу сказати, що пенсійне забезпечення на території ОРДЛО і Криму разюче відрізняється. Там фінансується, так би мовити, повна пенсія російська, а що стосується ОРДЛО, то вони там незначні, і для людей, які сягнули 80-85-річного віку, це дійсно остання копійка виживання. І, до речі, вони помирають прямо на перетині лінії розмежування, у нас є статистика, це десятки людей.


Чому в попередні роки до роботи ТКГ не долучали переселенців? Як ви поставилися до цієї зміни?


Марія Іонова: Насправді те, що долучили українських журналістів з Донбасу, це дійсно позитив. Тут питання, чи вдасться розворушити той формат, який був, і чи вдасться вирішити питання. Тому що насправді це ті люди, які якраз і мають вибирати регіональну владу на Донбасі. Але питання в тому, що ми самі знаємо, ключ вирішення всіх питань точно не знаходиться в жодній тристоронній групі. І тому все ж таки, мені здається, дуже гостро треба ставити питання, перше, демілітаризації Донбасу, питання безпеки. А далі вже всі інші питання. На жаль, мені здавалося, що будуть більші результати навіть тієї зустрічі, яка відбулася в Берліні. Тому що насправді не було, і це вперше за шість років, не було жодного дня припинення вогню. І ми знаємо, наскільки збільшилася кількість вбитих і поранених навіть в порівнянні з 2019 роком. І тому мені здається, що зараз всі зусилля мають бути спрямовані саме на питання безпеки.