facebook.com
instagram.com
youtube.com

Новини

Поліна Блащук: «Протоколи лікування від коронавірусу в Україні і в Німеччині не відрізняються»

31.03.2020

Одинадцять днів вона провела у німецькій лікарні із діагнозом коронавірус і одужала. Про історію українки, якій вдалося подолати недугу, говоритимемо з Поліною Блащук – донькою українки, яка вилікувалась від коронавірусу в Німеччині.

Що відбувалося з вашою мамою в Німеччині, після того, як в неї виявили недугу? І власне сам підхід у Німеччині до того, як лікувати?

Ми вже порівняли підхід в Україні і в Німеччині. Він насправді не відрізняється. Протоколи ті ж самі. Тобто лікування як такого немає. Противірусного немає. Що лікували мамі? Їй робили підтримуючу терапію. Ставили крапельниці з різними корисними розчинами для зняття інтоксикації, парацетамол давали. Це те саме, що радять наші лікарі. На жаль, іншого лікування поки що не вигадали. Тому з цим бореться майже виключно імунітет людини.

А як відбувається фіксація подібних випадків? Як відбулося з вашою мамою – вона сама пішла до лікаря чи зателефонувала?

На мій погляд, абсолютно неправильно наганяють паніку щодо того, що легких хворих не забирають. За кордоном роблять абсолютно так само. Наразі моя мама була і зараз перебуває в гостях у своєї подруги. Подруга переносить цей коронавірус. Звісно, всі вони в цьому будинку хворіють. А мама захворіла тяжко, вона потрапила до лікарні. Подруга хворіє на легку форму. В неї є температура, в неї є головний біль, але немає задухи, вона дихає нормально. І подруга переносить це вдома, її ніхто не госпіталізує. Коли мою маму госпіталізували? В неї спочатку боліло горло, потім сухий кашель, нудота, температура. І госпіталізували її тоді, коли вже почалися в неї проблеми з диханням. Вона почала задихатися. Вона втратила свідомість, викликали швидку, і швидка забрала маму до госпіталю. До критичних симптомів хворий лежить вдома. Більш того, в нас була проблема: наступного дня мамі стало вже в лікарні дуже зле. Їй дали кисневий балон, щоб вона дихала, бо без маски не могла дихати. Їй полегшало, крапельниці підключили, а через годину сказали: все, вам краще, ідіть додому. І ми вибивали це місце, ми зв’язувалися з МЗС, піднімали всіх нагорі, аби маму не вигнали з лікарні, бо ми вважали, що це є небезпечно – виганяти з лікарні людину, яка годину тому лежала з кисневим балоном.

А як ви взаємодіяли з працівниками дипломатичної служби?

Важко на них вийти. Тому що на момент, коли я намагалася з ними зв’язатися – це трохи більше тижня тому, 11 днів мама провела в лікарні, і десь на другий день їй стало зле, а потім їй сказали лікуватися вдома, я розумію, що треба зв’язуватися з МЗС або з посольством. Всім за кордоном надійшли номери посольства на мобільні. Це екстрені номери у разі загрози життю. От туди я і зателефонувала. Там не дуже ввічлива дівчина мені сказала: «Дівчино, що, ви думаєте, ми можемо зробити, якщо ми у Дюссельдорфі, а ваша мама в Кельні?». То я ж і телефоную, щоб дізнатися, що ви можете зробити. Ну з неї толку не було, тому я почала телефонувати по всім номерам, які ходять по «Фейсбуку», також я почала телефонувати на гарячу лінію МЗС. Я телефонувала до МЗС разів 25 точно, ніхто не бере слухавку. Я дотелефонувалася до них пізно ввечері, записали мій номер телефону, і десь через годину мені подзвонила дівчина і сказала, що вона з консульства. І ця дівчина була дуже приємною, вона нас повністю підтримала, направила лист на лікарню від МЗС, що дана пацієнтка перебуває на міжнародному контролі, вона телефонувала особисто моїй мамі. А це було дуже важливо, тому що стан важкий і емоційно дуже важко. І сам факт того, що ситуація на контролі – це вже легше. Після листа з лікарні нас більше не виганяла, і ставлення повністю змінилося.