Новини

Тристороння контактна група в Мінську домовилася про одночасне відкриття пунктів пропуску в Золотому на Донеччині та Щасті Луганської області, повідомляє прес-служба Офісу президента. Також дійшли згоди представити списки осіб, які підлягають взаємному звільненню. Учасники зустрічі обговорили і розведення військ, і питання запровадження консультативної ради у складі політичної підгрупи. Що означатимуть на практиці досягнуті на зустрічі домовленості, обговорюватимемо з гостями студії «Доброго ранку, Країно!». Це Арсеній Пушкаренко – народний депутат, фракція «Слуга народу», Сергій Шахов – народний депутат, група «Довіра», та Ярослав Юрчишин – народний депутат, фракція «Голос».

Як би ви оцінили ці результати, яких дійшли на останньому засіданні в Мінську?

Арсеній Пушкаренко: Я хотів би розпочати з того, що вчора читав новини, і багато спекулюють, переходять якісь рамки наші представники в Мінській групі, зокрема в цей раз брав участь глава Офісу президента пан Єрмак в цих перемовинах. Я хочу сказати, що це принципова позиція президента і всіх, кого він уповноважує, пана Єрмака він уповноважує, крім виконання повноважень керівника ОП, цим питанням особисто займатися. Це три позиції. Перша – це кордон, друга – це роззброєння, третя – це вибори. Саме за такою формулою президент бачить встановлення миру на Донбасі. Тому і 11-12 березня зустріч у Мінську за участі Єрмака, і всі зустрічі до цього, і всі зустрічі, які будуть після цього, виключно за формулою – кордон, роззброєння, вибори. Тому в цей раз пан Єрмак особисто брав участь, для того, щоб підсилити українську делегацію, підсилити нашу позицію, і з боку Росії також на високому рівні був представлений заступник керівника їхньої адміністрації президента. І це один з чергових етапів перемовин для врегулювання ситуації на Донбасі. І в принципі попередньо досягнута домовленість щодо чергового обміну нашими полоненими. Я спеціально почав з того, що багато спекуляцій, багато диванних експертів коментують про здачу інтересів тощо, цього не було, немає і не буде. Отже, контроль над кордоном, роззброєння, вибори. А Росія якраз, чому в нас власне і немає серйозних поступок, бо як тільки президент Зеленський розблокував «нормандський формат», як тільки почав різні формули, в тому числі з хорватським досвідом застосовувати і пропонувати, ми бачимо, що з боку ЛДНР почалася агресивна поведінка, провокації, напади на наших військових. Тому на сьогоднішній день, на жаль, ми не бачимо дійсно зацікавленості з боку Росії щодо реального примирення, хоч ми докладаємо всіх зусиль. Тому що саме це формулювання не влаштовує Москву, адже Мінські угоди, які були підписані свого часу Порошенком, власне безпекову складову дозволяють трактувати двояко. І Росія на сьогоднішній день, незважаючи на те, що ми пропонували внести деякі корективи до Мінських угод, принципово на це не йде, хоча французька і німецька сторони нас в цьому підтримують.

Чому тоді під час останньої зустрічі не йшлося про кордон, роззброєння та вибори?

Сергій Шахов: Ви знаєте, треба все робити поступово. Є якійсь план – це одне, а якісь кроки робити – це інше. Пан Єрмак, який був на зустрічі, і вони вирішили питання відкрити міст Щастя, за який постійно наша команда говорила, Золоте треба відкривати. Вже побудовані всі споруди, вже можна переїжджати автівками. Бо в Луганській області один перехід, 14 тис. людей постійно стоять на переході. Я вдячний за те, що президент був на Луганщині. Перший раз йому показали «потемкинские деревни», другий раз йому показали «потемкинские деревни», третій раз він приїхав на Станично-луганський перехід в неділю, коли не було людей, а четвертий раз, коли його привезли – побудували міст, з’єднали мирну Україну з окупованою Україною. Я повністю підтримую відкриття нових пунктів пропуску. Розведення військ вже відбулося, відкриття пункту Золотого дасть можливість зупинити взагалі вогонь.

Це ж вперше в історії трьохсторонніх зустрічей на такому рівні відбулася зустріч?

Ярослав Юрчишин: Ми не знаємо. Насправді комунікація між паном Єрмаком і паном Козаком триває вже тривалий час. А в офіційному форматі так, можливо, це вперше було зафіксовано. Те, що я почув від пана Арсенія, дає певні позитиви. Хоча, звісно, як забезпечити контроль кордону до роззброєння – це дуже важко. Тому що насправді навіть якщо зайде поліцейська міжнародна місія, як пропонує, наприклад, «Голос» у своєму плані холодної де окупації Донбасу та Криму…Хочу наголосити, щоб ми не забували про Крим. Бо я погоджуюсь, що Мінськ, можливо, і виконав свої функції у 2015 році, зменшивши градус конфлікту, але зараз він не виконується. Ми зараз маємо щоденно фактично обстріли, і треба говорити відверто, не сепаратистськими військами, а спровоковані Росією. Чи хоче Росія миру? Ні, не хоче. І тому її примушувати треба куди гостріше. Я дуже сподіваюся, що всі ці марлезонські балети, коли ми намагаємося когось переконати, хто не хоче переконуватися, вони з часом будуть-таки усвідомлені командою президента і буде зайнято дуже чітку позицію: ніяких сепаратистів, обстріли здійснюють фактично російські найманці. Що мене хвилює власне в результатах переговорів? Це знову ж таки провал комунікації. Тому що ми говоримо про якусь консультаційну, комунікаційну раду, при тому не називаючи, хто до неї входить. Російські ЗМІ, можливо, маніпулюючи, а можливо, відверто кажучи, говорять: нарешті українці будуть говорити з українцями. Тобто українці будуть говорити з сепаратистами, чого раніше не було. Тому що стороною конфлікту, не так, як кажу пан Сивохо, внутрішнього конфлікту, а стороною конфлікту є країна-агресор – Росія. Що, в принципі, хотілося б наступного «нормандського формату»? Бо я так розумію, що ця Мінська зустріч це підготовка наступної зустрічі у «нормандському форматі». Щоб Україна їхала вже з чітким планом, артикульованим президентом. Ми як фракція «Голос», щоб не бути голослівними, запропонували наше бачення – план холодної де окупації. Чітко пояснили, що це роки, і це треба чітко говорити нашим громадянам. Погоджуюся, що вибори можуть бути тільки після повного контролю, але головне – повернення окупованих територій, і я говорю також і про Крим. Повернення в інформаційний простір України, тому що зараз там тотальна російська пропаганда.