Новини

В Україні різко зріс відсоток незадоволених діями президента – такі результати опитування Київського міжнародного інституту соціології. Якщо у грудні торік роботу гаранта схвалювали 62% українців, то вже нині ця цифра опустилася до 47%. Про довіру до влади розмовлятимемо з гостями студії «Доброго ранку, Крааїно!» Арсенієм Пушкаренком – народним депутатом, фракція «Слуга народу», Максимом Курячим – народним депутатом 8-го скликання та Ігорем Мірошниченком – народним депутатом 7-го скликання.

Чи це закономірна історія для українського політикуму, чи президент Зеленський за останній час міг би зробити більше, але не вдається, і саме через це рівень підтримки падає?

Арсеній Пушкаренко: Звичайно, не може все одразу вдатися. Багато речей сьогодні заплановано, і вони сьогодні робляться. Ви ж знаєте, з 1 березня стартує велике будівництво – сто шкіл, сто садочків і сто стадіонів. І ці проекти будуть побудовані, вони вже затверджені обладміністраціями, є ці проекти в уряді, і на них є фінансування. Це перше. Друге: ви знаєте, що в цьому році планується будівництво 6200 км доріг – 4 тис. державного значення і 2200 місцевого значення. Це все вже теж затверджено, вже є постанова, і зараз йде перший етап тендерів, і відповідно будівництво починається. Тому я переконаний, що ми підійдемо до нового навчального року з конкретними реконструйованими або побудованими об’єктами, і вже ми будемо говорити не про якісь речі, які приймаються або не приймаються, їх видно чи не видно, а про конкретні об’єкти, конкретні дороги і все інше. Звичайно, що є скандали, пов’язані з урядом, були скандали в нашій фракції, і зрозуміло, що ці речі впливають на довіру, на рейтинг, тому що в нас чутливе суспільство і всі очікують змін. Але при цьому я хочу зауважити, якщо ми беремо конкретний рейтинг Володимира Зеленського за КМІС, то ви знаєте, що в першому турі і минулому році голосували саме за нього, в не проти когось, тому що в другому турі, звичайно, накопичилася втома наших виборців. На той момент це була цифра 30%, зараз за КМІСом це більше 40%. Тобто якщо говоримо про особистий рейтинг, а не про другий тур і боротьбу анти рейтингів, як було між Порошенком і Зеленським, то його рейтинг зріс. Довіра сьогодні може бути, завтра може і не бути, але на виборах завжди оцінюється по готовності голосувати.

Морже, ви додасте певного скепсису до позитиву?

Максим Курячий: Все має бути об’єктивно. Абсолютно очевидно, що не тільки рівень довіри, але і рейтинг президента Зеленського, безумовно, падає. І той, хто цьому не довіряє, може провести свої власні дослідження. І от мільйони телеглядачів кожного дня задають собі питання: а навіщо я голосував за Зеленського, і наскільки змінюється моє ставлення до президента країни як керманича держави? По-друге, цей фактор – падіння рейтингів у Зеленського не унікальний. Це завжди так ставалося, і до нього були і Ющенко, і Тимошенко, і Янукович. Абсолютно всі президенти, які приходили до влади, мали кредит довіри, і потім цей кредит довіри кудись дівався.

Так що ж тягне донизу?

Максим Курячий: Факторів дуже багато. Але очевидно лише одне – що рейтинги падають, і ніхто не зможе відновити зростання цих рейтингів. Очевидно, можливо лише призупинити падіння на деякий час, але цей процес вже незворотній. Тому що скоро вже рік, як президент обіймає свою посаду, і дуже великі очікування були в українського суспільства, і вже дев’ять місяців ніхто не розуміє, яку країну він будує. Подивіться, абсолютно відсутня комунікація з суспільством. Просто емоційні заяви – це дуже замало для того, щоб люди відчували турботу керівництва держави щодо своєї сім’ї, до свого міста, до свого регіону, особисто до себе. Крім того, мені здається, якщо ми говоримо про причини, що команда президента Зеленського сама умисно чи ненавмисно знищує його рейтинг. Вся країна спостерігає, як дехто з членів фракції «Слуга народу» поруху переглядає в сесійній залі чи повій викликає. Це просто ганьба. Це ганьбить український парламентаризм и ганьбить всі ті заяви. А ще є соціально-економічна ситуація.

Треба будувати школи, садочки, дороги, але тут виникає питання, адже не вистачає коштів, бо на чверть вже недовиконання бюджету.

Ігор Мірошниченко: По-перше, коли шановний пан депутат, який представляє «Слугу народу», говорить про масштабне будівництво, то я питаю: а хто це буде робити? Хто це буде реалізовувати? Людина, яка ходила в масовках по ток-шоу і була хедлайнером проплачених мітингів? Людина, яка визнає, що вона профан в економіці? Людина, яка вважає, що інвестиціями є запозичення, і пишається цим? Я маю великі сумніви. Чи відправлять Гончарука у відставку? З юридичної точки зору, без його особистого бажання ніякої відставки не буде, бо в нього імунітет на один рік. І тому всі розмови, що уряд Гончарука відправлять у відставку, треба спрямовувати в першу чергу самому Гончаруку – чи бажає він іти у відставку. Очевидно, що президент на нього має вплив, тому що вони з однієї команди, більше того, президент несе стовідсоткову відповідальність і за діяльність моно більшості в парламенті. Їм закидають, що вони дивляться порно і викликають повій, а що їм робити? Парламент помножений на нуль самим президентом. В нас парламентаризм знищений.

Цей парламент насправді нічого не вирішує, бо президент і його оточення, яке на нього впливає, поставили себе таким чином, що цей парламент лише благословляє законопроекти, які пишуться десь на Банковій або в кращому випадку, хоча я також в цьому сумніваюся, в Кабінеті міністрів. Цей парламент просто тисне кнопки, і ми бачили неодноразово, коли депутати, які за щось голосують, не усвідомлюють, за що вони голосують. Тому відповідальність повністю і стовідсотково на Зеленському. А тепер говоримо про рейтинг президента і чому він падає. Знаєте, в українців є така національна традиція – вони вигадують собі ідола, вони думають, що він їм усе зробить, а потім розчаровуються в цьому. «Президент никому ничего не должен» – пам’ятаєте цю його коронну фразу під час виборчої кампанії. Оце його виборча програма. В нього нічого не було, він нічого не обіцяв, але українцям здалося, що він месія і за рік їхнє життя стане раєм. Ми ж як прості українці бачимо, що нічого не відбувається. Більше того, відбувається конкретне погіршення і в економічному зростанні, і навіть факти невиконання власного ж бюджету, проголосованого монобільшістю, цілком очевидні за підсумками січня.