Новини

Лише за кілька останніх років в Україні прогриміла ціла низка історій, коли в кабінетах топ-чиновників виявляли жучки. Потім оприлюднені записи неабияк псували кар’єру жертвам такого прослуховування. Останній приклад – прослуховування наради прем’єр-міністра Олексія Гончарука. Тож хто кого прослуховує і в чиїх інтересах? Хто може прослуховувати чиновників найвищого рівня в Україні? На ці питання відповість гість студії «Доброго ранку, Країно!» Олексій Буряченко – політичний експерт, юрист:

«Насправді прослуховувати мають право декілька органів. Це Служба безпеки України, це поліція, це ДБР, але все це в будь-якому випадку має відбуватися за відповідною санкцією суду. Без цього будь-яка інформація не може вважатися або розцінюватися або досудовим слідством або слідством як доказ. В тому числі в суді. Але насправді це нікого не спиняє, ви це чудово знаєте. Чому? Тому що головне, що showmustgoon, шоу має продовжуватися.

Тому насправді дуже багато проводилося навіть в судовій практиці записів, які не мають ніякого доказового значення, але все одно слухаються в рамках судового засідання. Ніхто не каже, що ніякого доказового значення не мають, не сприймаються як доказ, не фіксуються в документах, але всі в суді – обвинувачення, прокурори, судді усе це слухають. І воно відповідно відображається в свідомості при прийнятті остаточного рішення. Та сама ситуація і тут. Тобто ніхто не задається питанням, чи законно були ці записи отримані чи незаконно. Ми всі слухаємо з великою цікавістю, а що ж на них, і відповідно робимо висновки.

Ситуація також непроста і неоднозначна з тої причини, що все ж таки прем’єр-міністр це людина з максимальним рівнем допуску до державної таємниці. Ці відповідні рівні допуску надає Служба безпеки України. Якщо людина має максимальний допуск, то Служба безпеки має контролювати в тому числі і робочий кабінет спеціальним устаткуванням, для того щоб не було там жучків. Це устаткування звичайно у СБУ є. Багато хто, мабуть, не знає, це така система, блочок, вона під’єднується до ноутбука, і відбуваються ехолокаційні дії. Закривається кабінет, щоб не було зайвих шумів, і на 20 хвилин запускається певна програма. Через 20 хвилин вона каже, чи є тут відповідні засоби стеження за інформацією чи немає. А далі вже для спеців не проблема їх знайти. Тобто якщо б хотіли і належним чином виконували свої обов’язки, цього б не було. Але зараз ми знову ж таки бачимо, що циркулює версія у засобах масової інформації, у публічному просторі про те, що це міг зняти і на телефон хтось із учасників наради. Ну тут вже не убезпечишся абсолютно ніяк».