Новини

Країна стежить за перебігом справи Павла Шеремета і за долями тих людей, який звинувачують у вбивстві журналіста. Цю тему в студії «Доброго ранку, Країно!» обговорюватимуть гості: Сергій Коротких – член «Національного корпусу», Юрій Мірошніченко – народний депутат 5-8 скликань, Ліна Кущ – перший секретар Національної спілки журналістів України.

Наскільки переконливою для вас виглядає версія обвинувачення?

Сергій Коротких: Здесь возникает очень много вопросов. Прежде всего не по поводу виновности этих ребят, это нужно доказывать, а участия СБУ в этом вопросе. Я лично три года пытался доказать о том, что там были СБУшники, и указывал конкретного СБУшника Устинова. И в этот раз он никак не упоминается. Хотя этот человек, и он был не один, просто его только одного удалось установить, находился в тот момент, когда мы пришли с Павлом поговорить, и вплоть до момента закладки и уехал оттуда после. Удалось с помощью журналистов доказать, что он там был, мы нашли видеозапись, где все это доказывается, но комментариев СБУ никаких нет. И сейчас продолжается эта порочная практика. Корпоративный дух, наверное, так называют в СБУ, этот момент никак не поднимать. Плюс поднимается вопрос, о чем говорили на брифинге, этих ребят слушали. Во всяком случае, они ссылаются на то, что доказательством их вины является прослушка. Если слушали и видели процесс подготовки, вопрос: а почему не прекратили? Если им хотелось уголовное дело, в момент закладки, не доводя до убийства, тем более не надо было ждать три года, материалов хватало для того, чтобы их закрыть.

Як ви оцінюєте підхід журналістської спільноти до справи Павла Шеремета?

Ліна Кущ: Справді, і журналістська спільнота в Україні, і міжнародні правозахисні місії і організації наполягали всі ці 3,5 роки на тому, що вбивство Павла це є вбивство журналіста. І ми як Національна спілка журналістів України пов’язували цей злочин із його журналістською діяльністю. Шкода, але після інформації, яку оприлюднила нам поліція зараз, ми не бачимо зовсім мотиву як журналістська діяльність нашого колеги, і цей мотив взагалі не розглядається як мотив тих людей, яких підозрюють. Дуже цікаве питання, які докази ще залишилися? Я думаю, що це повинні бути не менш гучні, а можливо, там ще більш переконливі докази, які ми зараз знаємо і які ми зараз бачимо. Але той факт, що успішне розслідування цієї справи виведе Україну на інші позиції у рейтингах свободи слова, це беззаперечно. Якщо сьогодні в рейтингах свободи слова Україна посідає такі позиції саме через не розслідування цього вбивства, і президент Зеленський може покласти це на попередню владу, то ті рейтинги, які будуть складатися буквально наступного року, вже будуть повністю відповідальні за них.

А навіщо знадобилася присутність президента на прес-конференції? Це не можна розцінювати як тиск на суд?

Юрій Мірошніченко: Я не є адвокатом президента, але я абсолютно переконаний, що це був важливий сигнал для українського суспільства. Адже таке резонансне вбивство, а воно не єдине, я думаю, що треба згадати і про інших журналістів, які страждають від своєї професійної діяльності, присутність президента, його особиста участь, його виступ це свідчення того, що нова влада і українська держава приділяє такого роду питанням і злочинам надзвичайно велику увагу. Це не був суд. Це був публічний захід, і участь в ньому не обмежена лише журналістами або присутніми експертами. Президент так само мав право брати в ньому участь. І я ще раз наголошую: це не просто відвідання і отримання інформації. Очевидно, що президент напевно мав цю інформацію і до брифінгу, але це символічний акт. Це сигнал як українському суспільству, так і журналістській спільноті, що жоден злочин, який спрямований проти журналістів, проти активістів, проти будь-яких учасників публічних заходів, не залишиться поза увагою.