Новини

Американські вчені провели дослідження в 200 не схожих одна на одну сім’ях, які мають 6-річних дітей. Виявилося, що мами, які мають нейтральні або навіть ворожі стосунки зі своїми чоловіками, не в змозі проявляти належну турботу про своїх дітей. Я наслідок, дітям з таких сімей досить важно подружитися зі своїми однолітками і встигати за шкільною програмою. Про те, як реагують діти, якими вони можуть стати, будемо говорити з гостями студії «Доброго ранку, Країно!» Анною Маляр – викладачем Національної школи суддів України, юристом-кримінологом, кандидатом юридичних наук, адвокатом, та Домашнє насильство. Юлією Святенко – кандидатом психологічних наук, доцентом кафедри практичної психології Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова.

Анна Маляр: Взагалі домашнє насильство буває дуже різне. Ми звикли говорити про те, що воно буває лише фізичне. Але насправді це може бути психологічне, економічне і сексуальне. Тому причини досить різні. Насамперед це непорозуміння між людьми, коли є боротьба двох его. Але якщо ми говоримо про фізичне насильство, яке є систематичним, тоді говоримо про більш складну ситуацію. Коли може бути залежність і самої жертви, і насильника від цієї ситуації.

Що таке економічне насильство?

Буває так, що один із подружжя може забороняти іншому працювати. Зазвичай це може бути чоловік, який не хоче, щоб його жінка працювала. І відповідно вона стає матеріально залежною від нього, і в неї практично потім немає шансів бути самостійною, якщо стосунки не складуться. А може бути навпаки. Може дружина розповідати, що вся зарплата в сімейний бюджет і ось тобі 20 грн. на сьогодні і ні копійки більше і ми будемо витрачати гроші так, як скажу я, бо я господиня. Тому будь-який вплив і з боку чоловіка і з боку жінки щодо одноосібного прийняття рішень матеріальних, економічних в сім’ї може вважатися економічним насильством.

Якщо ми говоримо про кримінальну відповідальність, то, безумно, для її настання мусять бути якісь наслідки. Це можуть бути тілесні ушкодження, наслідки у вигляді матеріальних втрат. Якщо ми говоримо про вимагання, приміром. На сьогодні немає кримінальної відповідальності за просто факт економічного насильства, але ми повинні про це говорити тому, що з цього насильства може починатися наступне більш серйозне насильство в сім’ї. Дуже важливо говорити про культуру стосунків подружжя або людей, про яких ми говоримо, не тільки чоловік і жінка. Таке насильство домашнє може відбуватися між батьками і дітьми, між братами і сестрами. Це теж сім’я, і важливо говорити вголос про це, щоб люди звертали увагу і підвищували культуру своїх стосунків.

Навіть якщо вони розлучені і він не платить аліменти?

А це вже привід для кримінальної відповідальності, бо у нас є кримінальна відповідальність за те, що не сплачуються аліменти. Але до цього жінка повинна пройти шлях певний. Це суд повинен встановлювати, повинен бути зафіксований факт, що він це не робить. На сьогодні законодавець стає нарешті на бік жінки, коли не просто може бути відповідальність за несплату аліментів, а буде ще купа різних незручностей для чоловіків, які не хочуть утримувати своїх дітей.

Юлія Святенко: Сім’я в першу чергу, здавалося б, те місце, де дитина має бути захищена, дитині повинно бути комфортно. Але так буває не завжди. Діти дуже емоційно сприймають конфлікти. Навіть коли батькам здається, що вони між собою сваряться, конфліктують, це їхні стосунки, дитина все рівно в це включається. Коли ввечері дитина лягає спати, і вона все рівно прислухається, вона не може заснути, вона переживає. В дитини може виникати почуття провини, що, наприклад, дитина не може захистити маму, яка є жертвою насилля.

Анна Маляр: Якщо вже один раз було вже застосовано до вас насильство з боку чоловіка, то це вже дуже серйозний сигнал для того, щоб прийняти для себе рішення продовжувати з ним спільне життя чи ні. Якщо це було вдруге, то можете бути впевненою, що це буде постійний рецидив. Тобто шансів на те, що раптом потім він зміниться, приміром, його покарають і він від того виправиться і перестане вас бити, такого не буде. Його покарають, але він не зміниться.

Юлія Святенко: Це не припиниться, і жінка повинна прийняти рішення. Жінки повинні розуміти, якщо в родині є донька і вона бачить весь час, що мама в ролі жертви, то дівчинка проектує цю модель стосунків, і потім в подальшому житті дівчинка теж буде в ролі жертви. Дитяча психіка настільки м’яка і вміє пристосовуватись, що дитина, яка весь час живе в сім’ї, де є насильство, це насилля перестає бути для неї насиллям. Це є вже певним образом життя. З іншого боку, діти, які виростають, вони звісно досить травмовані, і може бути два варіанти: дитина, яка теж буде мати таку ж саму модель стосунків або ж навпаки будувати родину, намагатись робити, щоб не було таких жахів, які були в дитинстві.