Новини

Відбирати в народних депутатів мандати за прогули запропонував голова Верховної Ради Дмитро Разумков. Поки ж це забороняє робити Конституція. Втім у владній фракції хочуть змінити цю норму. Цього тижня депутати мають голосувати в другому читанні за зміни до регламенту та до закону про статус народного депутата. Цю тему обговорюватимемо з гостями студії «Доброго ранку, Країно!» екс-нардепами Людмилою Супрун та Володимиром Стретовичем, а також Олегом Сенюткою – народним депутатом України, фракція «Європейська солідарність».

Що робили з прогульниками у минулих скликаннях?

Людмила Супрун: Насправді робочий день народного депутата не можна назвати нормованим. Тому що складається він не тільки із роботи в залі засідань. Це тільки невеличка складова частина всієї роботи. Значна частина роботи, особливо для тих, хто проходив мажоритарні округи, це, безперечно, робота на мажоритарних округах. І другий момент – багато роботи також безпосередньо в комітетах. Не завжди ти можеш спланувати. Тому що, коли виникають обставини, ти мусиш їхати, і це вже не залежить від того, ти в комітеті чи ні.

Раніше депутати були дисциплінованішими?

Володимир Стретович: Я хотів би сказати, що вони були відповідальніші. Тому, що депутати початку 90-х років усвідомлювали величину відповідальності, яка лягла на їхні плечі. Держава щойно створилася, треба було працювати швидко, треба було працювати ефективно і якісно. Не поспішаючи, методично обговорюючи, щоб не наламати дров і не робити помилок. Не пускати бліх, як ми говорили, в законодавство. І оскільки баз ще не було, Інституту законодавства при Верховній Раді не було, експертного середовища не було, громадських організацій не було, все це лягало на свідомість і знання тих, що прийшли на початку нашої незалежності. І тоді це було відповідальним моментом, коли ти приходив і вів дискусію не тільки в комітеті, а вів дискусію в парламенті, і кожен депутат вважав своїм обов’язком показати виборцям, що ти не дарма проїдаєш їхній хліб, зароблений їхніми руками, для того, щоб відстояти їхню позицію. Сьогодні ж, коли прийшов бізнес, то навіщо бізнесмену взагалі займатися політикою? Навіщо йому сидіти там?

Людмила Супрун:Мені здається, треба розрізняти ще такі речі: ви знаєте, що слухняні народні депутати в залі ВР, які вчасно приходять на робоче місце і, вибачте, бездумно тиснуть на кнопки, вони теж нікому не потрібні. Закони повинні проходити три читання. Це дає можливість без всяких турборежимів відповідально прийняти такі рішення, від яких буде залежати життя кожного українця.

Як ви ставитеся до того, що будуть забирати зарплату в народних обранців через прогули?

Олег Сенютка: Чи правильно спонукати народних депутатів до роботи? На жаль, сьогодні по залі парламенту складається враження, що так, що правильно. Кому це потрібно? Так, мені видається, що це в першу чергу потрібно політичній партії «Слуга народу». Якщо взяти вчорашнє голосування, нехай по процедурних питаннях, але вже голосування в цілому ряду випадків не набирало 226 голосів. І я розумію, що керівництво парламенту таким чином хоче в першу чергу змобілізувати більшість і за допомогою фінансового важеля спонукати народних депутатів в першу чергу від своєї політичної партії бути в залі і приймати в турбо- чи не в турборежимі, але ті законопроекти, які більшість хоче протягнути через парламент. Але якщо подивитися глобально, то це все неправильно. Тому що ми беремо по одному рядочку з регламенту, висмикуємо, тому що комусь в голову прийшла якась думка чи є якась політична доцільність змінити саме цей рядочок регламенту. Ми вже піднімали на регламентному комітеті і в парламентській залі питання про те, що якщо доопрацьовуємо регламент, то це робимо комплексно, системно для того, щоб отримати позитивний результат. А то вони бачать, що голоси пропадають: а давайте фінансовий важіль спробуємо для того, щоб спонукати своїх депутатів бути в залі і бездумно тиснути на кнопку.