Новини

Богдан Петренко – заступник директора дослідження українського екстремізму розповідає про поняття булінгу: «Дуже багато дітей, з якими ми працювали, не знають значення цього слова, але, тим не менше, вони знають, що треба оборонятися. Булінг – це здійснення системного насилля групою або однієї людиною над однією людиною. Насилля як психічного, так і фізичного. Але найголовніше – це тривалого насилля. Тобто це не разовий випадок, а випадок, коли фактично ця дитина перетворюється в постійну жертву цього насилля.

Сам по собі булінг з’явився ще тоді, коли ми не були суспільством. Ще коли людство було зграєю. Одне із найголовніших завдань булінгу це розбудова ієрархії. Тобто хто головніший, хто тисне, хто є домінуючим в цій групі, а хто знаходиться на нижчих щаблях ієрархії. Крайні форми булінгу – застосування фізичного насилля. Є ще психологічний булінг. Чи був булінг раніше? Звичайно, був. Я думаю, старше покоління пам’ятає фільм «Чучело». Це яскравий приклад, як відбувався булінг без застосування насилля як такого. Відбувався просто бойкот дівчинки в класі.

Коли відбувається цькування, я думаю, що дорослі люди мають втручатися в цей процес і показувати дитині теплу зустріч. Дитина має розуміти, що вона може до когось звернутися, і коли звернення це відбувається, її не виведуть посеред класу і не будуть розповідати: чого ви ображаєте цю дитину. Це створює знову накал знущань над дитиною, і дитина в свою чергу ще більше перетворюється в жертву. Фактично дорослий булінг – це неподоланий булінг дитинства. Дитинство це є перехід від тваринницького світу до соціального світу. Якщо ми не будемо впливати на дітей, то в дорослому віці ми будемо мати більше застосування фізичного насилля, яке характерно тваринницькому світу. Дорослий булінг більш психологічний. Більш витончений. Але, звичайно, це ніяк не знижує ці проблеми».