Новини

«Божевільні і психічно хворі» – так принаймні про деяких депутатів з партії «Слуга народу» відгукнувся в інтерв’ю журналістам голова Офісу президента Андрій Богдан. Весільні фотографи, торговці фруктами, керівники продакшнів і ведучі святкових заходів у партії – за всю політичну історію до Верховної Ради жодного разу не проходили такі різносторонні депутати без досвіду у політиці. Гість студії Денис Казанський – журналіст, блогер, висловлює свою думку з приводу такого різношерстя «зеленої» команди в парламенті:

«Насправді так не має бути, тому що партія це не зріз суспільства, а класична партія, як це має бути – об’єднання якихось однодумців. Тобто це люди, які навпаки представляють певний клас суспільства. Це не зріз суспільства. Тому партія, якщо вона ліва, то там люди здебільшого лівих переконань. Якщо вона консервативна, то там, як правило, більше представники бізнесу. В даному випадку це не проблема окремо «Слуги народу». Це проблема взагалі українського політикуму, що у нас майже немає справжніх партій. На вибори йдуть політичні проекти, які об’єднуються. В даному випадку є дуже популярна фігура президента Зеленського. Буквально, ще на початку цього року не було фактично партії «Слуга народу». За кілька місяців навколо нього об’єдналися якісь люди. Дехто з них є абсолютно щирими однодумцями Зеленського або просто людьми, які хочуть зробити щось на краще в країні. А деякі є просто кон’юнктурники, як і було раніше.

Так само була парія «Блок Петра Порошенка». Вона навіть називалася так, що виключало будь-яку ідеологію, це був просто реально блок персонально Петра Олексійовича Порошенка, який там мав фактично фан-клуб. В Україні кожна партія має якусь програму, але запитайте виборців, чи багато з них читали їхні програми. Я думаю, що більшість не читала і взагалі не уявляє собі. От, наприклад, «Батьківщина. Це партія ліва, права, консервативна, ліберальна? Так само «БПП», так само «Слуга народу». Бо раніше казали, що вона лібертаріанська, але, як ми бачимо, вона зовсім не лібертаріанська. І я не можу сказати, що я здивований чи вражений, чи щось сталося для нас таке непритаманне. Ні, це просто наша буденність. На жаль, у нас незріла демократія і у нас не сформувалися справжні партії, які б могли існувати без лідера, без людини, яка всіх збирає до купи».