Новини

Вже з сьогоднішнього дня Україна готова розпочати відновлення зруйнованого мосту в Станиці Луганській. Однак це неможливо, поки інша сторона не прибере свій блокпост поблизу зруйнованої споруди. Про це українська сторона заявила на засіданні Тристоронньої контактної групи в Мінську. Мінські угоди обговорюватимуть гості студії «Доброго ранку, Країно!» Петро Гаращук – військовий дипломат, представник місії України при НАТО у 2008-2011 рр., Андрій Тетерук – народний депутат України та Дмитро Снєгирьов – військовий експерт.

Де зараз Мінські угоди і робота в Мінську?

Петро Гаращук: Мінські угоди є єдиний документ, який зараз має врегулювати відносини між Росією і Україною. Іншого документу немає. Звичайно є проблеми з Мінськими угодами під час їхнього заключення, разом з тим документ зареєстрований ООН. Європа і світ кажуть: треба виконувати Мінські угоди. На мій особистий погляд, перший пункт Мінських угод – зупинити війну, зупинити стрілянину. Справа в тому, що у війську кулі та снаряди просто так не літають, ними управляють люди. З боку російської сторони: «наших там нет» – це брехня, їхні там є. Чому? Якщо хтось каже «наших там нет», візьміть мікрофон, підіть до командира 1-го армійського корпусу – російського генерала в Донецьку, 2-го армійського корпусу в Луганську і запитайте, з якої він країни, яку він присягу він приймав.

Мінські угоди – це єдиний варіант на сьогодні врегулювання ситуації?

Андрій Тетерук: Давайте згадаємо, коли приймалося рішення підписувати Мінські домовленості, перший етап був після іловайських подій, другий – під час Дебальцево, прямо в розпал бойових дій Російської Федерації проти нашої держави, і головна їхня мета була – зупинити чисельні вбивства українців і зупинити ту військову навалу, з якою Росія сунула на нашу територію. Безумовно, ми можемо вважати позитивним сигналом те, що вони частково виконують покладені на них сподівання ще 2014-2015 років. Але разом з тим вони підписувалися в умовах абсолютно неприйнятних для припрацювання якісного документа, який би імплементував багато інших важливих питань. Я вважаю, що виконати в повному обсязі Мінські угоди є неможливим. І це дискутивне питання, тому що певні давно пропущенні і вони мають насамперед бути виконані для того, щоб переходити до політичної складової виконання. Насамперед безпекові. Ми не можемо говорити про будь-які виконання політичних частин пунктів Мінських домовленостей, поки не буде виконана безумовна безпекова складова цих домовленостей. Поки не буде зупинено вогонь, поки не будуть розведені війська, поки Російська Федерація не забереться геть. І про це треба говорити майже на кожному міжнародному майданчику, де б ми могли відстоювати інтереси нашої держави. Переконувати і насаджувати позицію, що без України ми не можемо прийняти жодне рішення.

Який саме переговорний формат може бути реально дієвим дя вирішення конфліктної ситуації на сході?

Дмитро Снєгирьов: Давайте почнемо з того, що Мінський процес не єдиний, який би мала запропонувати Україна. Я поясню чому. Згідно з міжнародними документами, в першу чергу Віденьскою конвенцією, будь-який договір, який укладений під примусом, а Мінські угоди були укладені під примусом – це й іловайські події, й іловайська операція, після яких було підписано Мінськ-2, не є дійсними. На цьому має наполягати Україна. І запропонувати свій формат. В першу чергу мають бути прямі перемовини з країною-окупантом – Росією. Формат переговорів – сам-на-сам. Діалог. Давайте подивимося на історію врегулювання військових конфліктів на пострадянському просторі. Придністров’я – було декілька форматів перемовин. Розширений формат і з залученням і Сполучений Штатів, і країн Європи, і вирішили все ж таки зупинитися на форматі безпосередніх перемовин. Себто Молдова – Російська Федерація. Ми маємо виключити псевдо утворення у вигляді самопроголошених ЛНР і ДНР і відповідно наполягати на тому, що арбітрами, але не учасниками цих перемовин мають виступати Сполучені Штати і відповідно зацікавлені сторони, в тому числі Велика Британія. Позиція наших так званих західних партнерів, в першу чергу і Франції і Німеччини, свідчить про те, що ці країни зацікавлені в фактичній легалізації Росії на міжнародній арені.