Новини

Майже напередодні Зимових Олімпійських Ігор 2018 року в Південній Кореї, в місті Пхенчхані Василь Карленко – заслужений майстер спорту з біатлону, головний тренер олімпійської збірної України з біатлону 2010-2014 років, розповість про перспективи нашої збірної на Олімпійських іграх, на його думку:

«Я побував на багатьох олімпійських іграх, починаючи з нашої першої Олімпіади в 1994 році у Ліллехаммері, коли в олімпійську скарбничку України була покладена перша медаль, і покладена вона була Валентиною Цербе. Це була бронзова нагорода. Це була шалена радість, це були шалені емоції. Потім було Нагано, де срібна медаль. Потім була бронзова медаль в 2006 році Лілії Єфремової. Ми чекали золота, ми чекали більш видатних досягнень І це відбулося в 2014 році в Сочі. Ми українськими спортсменами, українськими тренерами вивели українську команду на найвищу сходинку.

Я тоді був головним тренером з 2004 року після Ванкувера, де у нас була не дуже вдала Олімпіада, тому що вона була без медалей, але були пристойні місця і п’яте місце спортсменів і естафета 5-е місце. Тому вважати, що це невдало, коли у нас ще було мало досвіду, це, я вважаю, неправильно. Але я прийняв цю команду разом з тими тренерами, разом з Федерацією біатлону, мені запропонував Валерій Бринзак, який сьогодні успішно працює. І ці досягнення, які ми сьогодні бачимо, це його величезна праця.

Якщо говорити про можливі досягнення, то, безумовно, що перш за все це має бути досвідчена команда. Левова частина команда це 70%, які пройшли горнило Олімпійських ігор. Тому, безумовно, у нас є всі сподівання розраховувати на вдалий виступ. Але Олімпійські ігри це згусток часу, простору і людських емоцій. Той із спортсменів, який зможе абстрагуватися, який зможе відволіктися від бажання перемогти, той і перемагає. Тому на Олімпійських іграх бувають різні ситуації. Це зовсім інші змагання. Це не кубок світу, це не чемпіонат світу».