Новини

П’ятий президент України Петро Порошенко назвав винних у низькому результаті політ сили «Європейська солідарність». Це партії, які пішли у парламент за власними списками. Про політичні баталії будемо говорити з гостями студії «Доброго ранку, Країно!» Тарасом Чорноволом – політологом, Валентином Бушанським – політологом та Сергієм Гайдаєм – політтехнологом, фахівцем з маркетингу та реклами, виборчих і політичних технологій.

Чому вчорашні соратники Порошенка так і не об’єдналися з ним перед парламентськими виборами?

Сергій Гайдай: Є таке поняття – соратники. Мені здається, що справжні політичні соратники об’єднуються навколо ідеї, навколо цінностей, навколо принципів. А коли їх немає, а єдине, що є інтереси, інтереси ніколи не поєднують. Вони можуть вас об’єднувати на деякий час, але, по-справжньому коли йде боротьба за владу, люди в політиці це завжди суперники. Причому найзатятішими суперниками є ті, хто розраховує на один і той же електорат. Петро Олексійович звичайно розраховував на той електорат, який називається патріотичний, прозахідний, проєвропейський, і він вважає, що в нього його забрали. Вибачте, але електорат нікому не належить. Він голосує як голосує. І якщо в тебе не вийшло, казати, що в тебе щось забрали, не дуже правильно для політика. Питай себе, чому тобі не вірять? А не вірять тобі просто. Неможливо бути патріотом і брати участь в корупційних скандалах. Бути фігурантом корупційних скандалів. Розказувати про проєвропейський курс і мати фабрику в Росії і не вирішувати цю проблему півтора року. І так багато. Сучасний світ дуже прозорий. Не можна думати, що таємна подорож на Мальдіви пройде для твоєї репутації просто так. І я б на місці Порошенка, аналізуючи, чому за нього не голосують і голосують все менше і менше, питав би себе: що я не так роблю? І це проблема не політичних маніпуляцій, що ми не домовилися, проти мене хтось працював, це проблема загальноукраїнська 28 років. Імітація і брехня так чи інакше працюють на короткий строк, а на всю кар’єру не виходить, тому що 73% людей розуміють різницю між заявами, деклараціями про 144 реформи і реальним життям, в якому немає змін реальних і система не міняється.

Партії, які близькі до «Європейської солідарності», але пішли на вибори самостійно і програли, мають політичне майбутнє?

Тарас Чорновіл: Я думаю, що навряд чи є політичне майбутнє в партій, які програли. Історія нас вчить того, що вона нас нічого не вчить. Двавайте гадаємо 1998-й – В’ячеслав Чорновіл. Була ідеологія? Напевне, що була. І як він закликав, і як він просив Українську Республіканську партію і Конгрес українських націоналістів і ще п’ять інших республіканських партій. Як він висував пропозиції, як він готовий був пожертвувати місцями в списку Народного Руху. Скільки було заяв, скільки було підтримки з його боку їм, щоб тільки пішли на це. Що зробили? Демонстративно: та ми всі такі розумні і мудрі, і що ми маємо з Чорноволом об’єднуватися? Що сталося? Тоді всі без винятку, крім Народного Руху, програли вибори з тріском. Після того відбувалося те, що зараз відбувається. Тобто перед виборами було те саме, що зараз. І після виборів відбувається те саме, що зараз. Ніхто не сказав: це ми ідіоти, бачачи, що в нас там чверть проценту, півпроценту, три проценти. Але всі сказали, що Чорновіл винен, що ми не пройшли. Всю виборчу кампанію провели проти Чорновола і Народного Руху. Вам нічого це не нагадує? Ми повернулися чітко в 1998 рік. Я всіх вітаю. Ми бігаємо по кругу. Україна вийшла зі спіралі і вернулася на круг, і ми бігаємо по кругу. Ми повторюємо ті самі речі. А що стосується цих партій, то якщо буде фінансування – будуть, а якщо не буде фінансування – не будуть. Яка може бути ідеологія, коли твоє основне завдання – показати, що ти такий крутий?

Дуже нервово Володимир Гройсман відреагував на інтерв’ю Порошенка. Чи є місце Гройсману за Зеленського, і чи спалені всі мости остаточно між Гройсманом і Порошенком?

Валентин Бушанський: Я не знаю, чи потрібен Гройсман Зеленському. Це запитайте у Зеленського. Хоча я не думаю, що він зацікавлений в тому, щоб підбирати недоїдки, які залишилися за Порошенком. Це не грубо. Тому що чим займався Гройсман останніх чотири роки? Він був ніжний, лагідний, слухняний. Так, він іноді вдавав із себе вередливого, і якісь такі спроби епатажної поведінки у нього були. Але коли він різко виступив проти політики Петра Порошенка і сказав: ні, або це рішення не проходить або відставка. Коли він чітко висловив свою політичну позицію, свою відповідальність перед своїми виборцями? Та ніколи. Цього не було. А тепер після того, як Петро Порошенко позбувся президентського крісла, Гройсман заявляє: а я білий і пухнастий, я завжди був проти. Я не знаю, чи можна назвати це дозріванням, чи можна назвати це розрахунком, чи можна назвати це спробою перехитрити всіх і вся? Але, вибачте, Гройсману звинувачувати немає кого. Гройсману треба звинувачувати себе. Тому що він п’ять років був гнучкий, займався політичною йогою, а потім він заявив, що він стійкий, непоборний, що він скеля. Вибачте, ти або гнучкий або скеля.