Новини

Вчора Шевченківський районний суд Києва визнав незаконним і скасував рішення наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України про звільнення Зураба Аласанії з посади очільника НСТУ. Цю тему будемо обговорювати з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Романом Чайковським – журналістом, колишнім заступником директора «Українського радіо».

Як ви зрозуміли рішення суду?

Рішення суду, як на мене, доволі цікаве. Тому що, на сьогоднішній день ми не знаємо мотиваційної частини, воно просто перераховує, які пункти протоколу наглядової ради від 31 січня визнаються незаконними чомусь. А пояснень, роз’яснень, чому так відбувається, немає. Ми не можемо зрозуміти, в чому річ. Хоча ключовий момент це те, що позов Аласанії задоволений в повному обсязі, і те, що голова наглядової ради пані Остапа і секретар наглядової ради Вадим Міський кажуть, що в повному обсязі. Що, мовляв, деякі речі, які пов’язані безпосередньо з претензіями до самої Остапи і до колишньої голови наглядової ради Тетяни Лебедєвої, наче не задоволені, але це насправді дурниці, тому що ключовий момент, звичайно, був визнання незаконним рішення про дострокове припинення контракту. Власне це рішення є. Звичайно, що ми маємо все-таки подивитись мотиваційну частину, чим послуговувалася пані суддя, коли виносила таке рішення. Вона буде оприлюднена, але під час оголошення зазвичай цього не роблять. В даному разі йдеться і те, що ви зачитали, це результативна частина.

Одною з причин звільнення Аласанії були непрозорі фінансові операції. Було порушення з боку фонду, і як взагалі навколо державного каналу з’явилися фонди?

Насправді благими намірами у нас вислані дороги до пекла. В даному разі створення цих фондів, а їх було два насправді, воно начебто мало слугувати розвитку суспільного телерадіомовлення в Україні. Тут начебто нічого поганого немає. Залучення недержавних грошей. Причому спочатку вони створювалися саме тоді, коли начебто не можна було в інший спосіб це робити. Коли ще не було створено публічного акціонерного товариства, коли суспільний телерадіомовник тільки планувався. І тоді були ці фонди, начебто через них заводилися гроші, оскільки не можна було завести гроші в державну структуру. На той момент це була державна телерадіокомпанія. Чому ці фонди продовжують діяти зараз? В мене насправді немає відповіді на це питання.

Але наглядова рада не може вплинути на їхню діяльність?

Наглядова рада взагалі багато на що не може вплинути, бо так виписані нормативні акти, які регулюють діяльність наглядової ради. В принципі складається таке враження, що наглядова рада створювалася лише для того, щоб провести вибори, обрати Аласанію і далі не втручатися в будь-які процеси. Просто відразу Аласанія особисто і його прибічники здіймають хай, коли йдеться про те, що, мовляв, суцільне має бути невтручання. Але якщо йдеться про редакційну політику, то, можливо, з цим можна погодитися. Хоча все-такі на якісь магістральні речі наглядова рада має впливати.

Що було реалізовано з обіцяного новим керівництвом?

Я, звичайно, можу більше говорити про радіо, ніж телебачення. Я знаю, що ситуація в принципі катастрофічна, хоча дійсно деякі речі, які напряму не залежать від правління, вони зроблені. Це, наприклад, те, що Нацрада з питань телебачення та радіомовлення за останній період – і це так збіглося, що припало на друге пришестя Аласанії – дала більше частот. Це начебто позитив, але до чого тут Аласанія? Якщо говорити про матеріально-технічне забезпечення радіо, то практично нічого не помінялося. Як йшла мова про оновлення мовної станції, це практично нічого не робиться. Ті люди, які прийшли з Аласанією, зокрема, можна назвати нинішнього виконуючого обов’язки Чернотицького, вони вважають, що можна практично всю структуру посадити за якесь напівпідпільне обладнання. За 300 баксів, як вони говорять. Хоча такі підходи не мають існувати в принципі. Я вже не кажу про те, що від цього страждає якість тієї продукції, яка випускається, і зрештою ми ж прагнемо, щоб працювати на адекватному ліцензійному обладнанні. Тому в цьому сенсі нуль. Якщо говорити про обладнання якихось студій, то відео-аудіо-студія, яку зробили на базі шикарної за звуковими параметрами колишньої студії Першого каналу українського радіо, її по суті зробили на базі обладнання, яке використовувалося на «Євробаченні» – це камери спостереження, які використовувалися для спостереження за процесами, які відбувалися довкола майданчику. Таке можливо. По суті, на коліні. І зараз цим хизуються. Про якийсь вкладення коштів в оновлення, в модернізацію технічної бази йтися не може зараз.

Чи дійсно фінансування компанії було недостатньо, як скаржився Аласанія?

Я, звичайно, знаю певні цифри станом на 2017-2018 рік, але для мене головним критерієм того, як використовують кошти, є така стаття, як зарплата, премії і т. і., які стосуються насамперед вищого керівництва, вищого менеджменту. Візьмемо, наприклад, питання колишнього виконавчого директора Олександра Лієва. Уявіть собі, людина з окладом 60 тис. грн. за неповні три місяці роботи в цьому році при недофінансуванні, а про це говорять, що десь на 45% недофінансована компанія, кошти, які він вимив з компанії, це понад 400 тис. Це січень, лютий і неповний березень. Минулий рік ця людина вимила з компанії майже 1 мільйон 100 тис. При цьому діяльність і цієї особи і взагалі виконавчого директорату визнана, по суті, дублюючою функцією виконавчого органу правління. Це була п’ята нога в компанії. Вона нікому не потрібна. Хтось, до речі, має понести за понести покарання за те, що упродовж довгого періоду існував цей виконавчий директорат на чолі з Лієвим і вимивав в такий спосіб гроші з компанії. Причому гроші платників податків.

Чому в результаті канал стали дивитися менше, ніж це було до реформування?

Я не можу зараз сказати про останні рейтинги, хоча вони, можливо, трішечки зросли у зв’язку із трансляціями футбольних чемпіонатів. Це ситуативні історії. І ми знаємо, що ці певні зростання були, коли там біатлон транслювали, або Олімпійські ігри. В даному разі мені теж важко давати об’єктивну оцінку тому контенту, який є. Але є об’єктивна оцінка, яка виражається в рейтингах. Суспільний мовник не має ганятися за рейтингами, але коли суспільний мовник не входить хоча б в першу десятку національних телеканалів, це вже є показник ключовий роботи його вищого менеджменту.