Новини

Ще у середині травня цього року Верховна Рада ухвалила постанову, у якій рекомендувала Кабінету міністрів оголосити зоною надзвичайної екологічної ситуації басейн річок Хомора та Случ. У пояснювальній записці до схвалюваної постанови зазначалося, що протягом чотирьох років до цих річок скидають небезпечні промислові викиди. Що робити в подібних ситуаціях, куди звертатися та де шукати правди, говоритимемо з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Володимиром Литвином – народним депутатом України, позафракційним.

Чи була реакція з боку президента чи уряду на цю постанову ВР?

Справа в тому, що перезмінка, по-перше, затягнулася у владі. Ви ж прекрасно розумієте, що Кабінет міністрів у підвішеному стані. Власне, адміністрація і система управління не сформована. А по-друге, і це головне, відчувається величезний бойкот. Є величезна зацікавленість в тому, щоб це підприємство працювало і далі. Після прийняття цієї постанови почали опльовувати мене особисто з використанням засобів масової інформації, поплачених звісно. Але це ж стосується тисяч людей. Це стосується небайдужих, це стосується активістів, які єдиною командою виступали за те, що треба припинити це свавілля. Ніхто ж не виступає за те, щоб не працював Понінківський картонно-паперовий комбінат. Виступають за те і вимагають того, щоб побудували очисні споруди. До речі, під цим завданням ставили підписи представники цього заводу. Але я розумію, що простіше з усієї Європи завозити глянцеві журнали і таке інше, переробляти і отруювати людей. Ситуація просто в цьому плані нестерпна. Коли стверджують, що все нормально, я пропоную, щоб вони приїхали самі або привезли своїх дітей, випили тієї води і зайшли в ті річки. 15 тисяч квадратних кілометрів – непридатні території для нормального безпечного життя.

А чому ми бачимо зволікання на місцевому рівні?

Я можу сказати, що відповідь одна на всі звернення, волання, вимоги – звертайтеся до суду. Щоправда, органи влади дали відповідні ліцензії, а тепер кажуть: ліквідовуйте їх через суд. Якщо тільки доходить до розгляду питання по суті, цю справу переносять з однієї області в іншу. Зараз, до речі, вона перебуває на розгляді аж у Волинській області. В мене питання: а я яке відношення суд Волинської області має до Понінківського картонно-паперового комбінату? Бо власники чи кінцеві бенефіціари в такий спосіб перереєстровують підприємство, і відбувається судова тяганина. Наприклад, громадськість вимагає, щоб представники саме цих територій були долучені до судового процесу як третя сторона. Щоб почули крик людей. Знаєте, молоді люди ставлять питання дуже гостро. Вони ставлять питання про те, що треба думати не стільки про тих, хто сьогодні живе, в тому числі дітей, а про тих, хто ще народиться. Має бути усвідомлення, що ми відповідальні за тих, хто ще прийде в цей світ.

Як нині відбувається забезпечення людей водою, і наскільки загрозливою є ситуація?

Ви прекрасно розумієте, що є різні служби, які дають різні оцінки. Наприклад, є служба Держспоживзахист, вона оголосила, що вода є безпечною, щоправда, зробила це на відстані. Ніхто не бачив цих фахівців, які б приїжджали, брали проби води. Очевидно, це треба робити в присутності місцевих представників влади, активістів, які борються за вирішення цієї теми. Тоді як санепідемстанція, колишні служби міністерства охорони здоров’я, вважають, що навіть заходити в річку неможливо. Ну як вирішують цю проблему? Намагаються у водоканалі додавати відповідних засобів, аби убезпечити ситуацію. Але як можна сказати, що все нормально, коли водолази обстежили і сказали, що там просто шар клейової речовини і все мертве. Останній викид обійшовся, за підрахунками фахівців, мається на увазі загибель риби і т.і., у 21 млн. грн. Питання: хто буде відшкодовувати? Я вже казав, треба всіх цих начальників, які кажуть, що все нормально, примусити, щоб вони випили цієї води. Ситуація тоді зміниться, я думаю, дуже швидко.