Новини

Чи піде з посади очільник Суспільного телебачення Зураб Аласанія – питання досі відкрите. Адже, попри відсторонення наглядовою радою, він замість звільнення пішов у відпустку. Зураб Аласанія очолює Національну суспільну телерадіокомпанію України більше двох років. Головою правління його обрали 10 квітня 2017 року. Про зміни в керівництві НСТУ, про кадрові ротації, можливі відставки говоритимемо з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Володимиром Яворівським – членом наглядової ради ПАТ «НСТУ»:

«Суспільне телебачення як новітня форма спілкування телевізійного колективу і з телеглядачем фактично сьогодні дуже розповсюджене. Особливо у пострадянських країнах. Десь вона швидше, а десь повільніше впроваджена. Ми були членами наглядової ради. Ми були в Литві, вона найближча до нас, де майже ідеально це питання вирішено. Скорочено громіздкий штат, телебачення і колектив телебачення просто модифікувались. Тобто модерна абсолютно ця форма. Ми думали, що щось подібне хотіли створити і у нас. Думали, тому що, коли вибирали нового голову, думали про це. Але це вже було в позаминулому році. У нас це не вийшло.

Сьогодні я мушу сказати, що Суспільне телебачення, з моєї точки зору, отримало в Україні поразку. І саме завдяки Аласанії. Завдяки невдалому нашому вибору. Я це визнаю абсолютно. Аласанія був президентом Державної телевізійної компанії і подав заяву за власним бажанням. Коли кандидатів ми перебирали, я його запитав: який сенс, ви були вже генеральним і самі подали заяву і знову йдете? У вас якісь нові сили появилися? У вас якийсь новий резерв відкрився? Він фактично не відповів на моє питання. Але він пройшов одним голосом. Я не приховував цього, що я голосував проти нього. Я вважав, що має прийти якась нова людина, свіжа, абсолютна модерна, сучасна. Керівник, який витравить конкурента в нашому інформаційному просторі. Який дуже швидко увійде. Бо що не кажіть, а Перший канал накриває абсолютно кожен куточок України. Немає жодного каналу, який би досягав такої потужності. Але найперше, що він зробив, це звичайно повикидав якісь програми патріотичні, які були на телебаченні, на обласних і на нашому.

І звичайно мала до нього претензії певна частина членів Національної ради. Він на це реагував дуже нервово. Але помилки накопичувалися одна за однією. Останньою була та, що країна не брала участі в «Євробаченні». Воно дуже популярне серед європейців. Не передбачили, що треба було подивитися деяких людей за кадром, а не тоді, коли вже відібрали їх, а потім з’ясувалося, що це не ті люди, які можуть давати інтерв’ю про Україну. І останньою краплею було, коли ми фактично проголосували за його звільнення. Я, до речі, чесно кажучи, не думав, що голосів набереться.

Безперечно, скорочення потрібні були. Я не можу цього заперечити. Тому що справді був радянський громіздкий цей апарат людей, які роками нічого фактично не робили. Зарплати були мізерні, але людей було багато, і всі були, так би мовити, «при дєлє». Через те ясна річ, що треба було модифікувати. Треба було залишити людей найсучасніших,найталановитіших. Але це треба було робити дбайливо. Це вимагало педантизму певного, затрат зусиль. Ця модифікація не відбулася. Нічого не було запропоновано нового. Більше того, скажімо, патріотична програма Миколи Томенка була названа токсичною. Так само, як і Олеся Донія. Це було викинуто із ефіру. Фактично ми вважали, що Суспільне телебачення має стати першим номером в інформаційному просторі. Це тоді, коли ми знаємо, що багато олігархів мають свої канали. А це абсолютно незалежний від влади, від приписів, цензорів канал. Ми думали, що він дуже швидко впишеться. Він абсолютно нового нічого не дав.

Ми поставили дуже високі заробітні плати. Я дуже сперечався. Десь 70-80 тис. мав Аласанія. Члени правління мали по 60 тис. Але це в той час, коли рядові люди, які робили контент, які робили продукт, який йшов на це, мали десь по 3,5-4 тис. Я відразу ставив питання: чому у вас такий розрив? Давайте людям хоч трішки піднімайте зарплату. Це взагалі мізерія вижити на ці гроші. Я вже не кажу про обласні центри – викидали кого хотіли. Такий волюнтаризм. Хто критикував керівництво, того вважали непотрібним. І фактично обезкровили сьогодні телебачення. Ми попросили ревізорів незалежних, які б могли перевірити, що ж відбувається. Вони весь час собі виписували ці премії. Ми говорили: як же можна так? Люди рядові, які роблять продукт, не отримують нічого, а ви собі виписуєте премію. І почали вони вже виписувати без рішення наглядової ради.

Коли перевірили, з’ясувалося, що фонд, який вони створили, благодійний фонд, в який вносили гроші українці за-за кордону, бо вони весь час плакалися, що бракує коштів, з’ясувалося, що ці гроші використовуються неефективно. І фактично ті спонсори, які вносили ті гроші, не знають, навіть в самому фонді не знають, на яку програму ці гроші пішли. Якось Аласанія відбивався, але вирішили, якась частина членів наглядової ради, вирішили: поставимо на таємне голосування. Вирішили, таємно проголосуємо за недовіру йому і за те, щоб розірвати з ним угоду. Проголосували, і виявилося, що більшість проголосувала за його звільнення. Причому дата була встановлена, до якого числа він повинен був звільнитись. Але тут раптом його люди почали істерику. Ми взагалі прийняли рішення, щоб розірвати з ним угоду. І ми прийняли компромісне рішення – продовжили ту дату в зв’язку з виборами президентськими.

Я взагалі чув, що команда Зеленського десь має свої види, бо залишитися без Суспільного телебачення це велика проблема. Кожна держава має мати незалежне телебачення, яке може критикувати владу, яке незалежне від влади, але яке нормально фінансується. Я говорив Аласанії: вас сьогодні немає кому захистити. Якби ви мали свого глядача, якого ви завоювали за цей час і він сказав: ні, ви знаєте, це хороше телебачення… Ніхто за нього не подав голосу, тому що телебачення не стало популярним».