Новини

Країна завмерла в очікуванні змін з приходом нового голови держави. Експерти складають прогнози, політологи намагаються передбачи перші кроки нового президента на посаді. Про можливий перебіг подій та очікування народу говоритимемо з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Остапом Дроздовим – письменником, журналістом, автором та ведучим політичного ток-шоу.

Що допомогло перемогти одному з кандидатів? Небажання бачити старі обличчя? Він же майже нічого не обіцяв, і така величезна підтримка.

Тут все вкупі. І для мене це швидше не є апофеоз віри, а швидше відлуння зневіри. І в нас ця перемога відбулася на тлі тотальної дискредитації того, що я називаю ерою традиційних політиків, які чисто естетично вже відстали від сьогоднішнього дня з тими своїми квадратними костюмами, з пачками, які не влазять в телевізор, з тими бізнесами, з тими рученятками в бізнесі, в тендерах, в державному кориті. Це все, що уособлює в собі пострадянський політик – такий грозний, мужній, солідний дядько, який заправляє всім, це вже вмерло. І подивіться на європейських лідерів, які вони по естетиці і по типажу інші. І перемогла, власне, оця втома від оцього всього, що було останні навіть не п’ять, а ціла фаза в чверть століття – 25 років з той пострадянськістю, з тою важкістю до змін і так далі. Тому швидше для мене це є така авантюра, і в авантюрі є як плюс, так і мінус. І коли один літав на Мальдіви і себе реєстрував як Петро Інкогніто, то для мене заходить в країну Вова Інкогніто. Це є якась поки що безобрисна, безконтурна особа. Я колись назвав інфузорією туфелькою, а мені один біолог написав, що те неправильно, тому що одноклітинні організми це амеби. То я мушу поправитися і сказати, що це якась амеба, яку ми впізнаємо по контурах, ми бачимо, що це якійсь організм, але він ще не набрав для нас форми живого організму.

У вас на інтерв’ю був Дмитро Разумков. Як ви вважаєте, там є відчуття того, як розрулювати історію з поверненням Криму, окупованих територій і взагалі залагодженням цього конфлікту?

Вони думають, що вони все розуміють. Вони просто не враховують тих чинників, які з’являться незалежно від їхньої волі, вже коли вони зайдуть. Поки кампанія тривала в добре контрольованому, сценарному, добре прописаному руслі, доти можна було надувати груди колесом: ми тут і ролики знімаємо, і так далі. Тобто це є внутрішня кампанія, яка є завжди сценарною, а з «кварталівцями» дуже тяжко посперечатися в цьому. Тому це було відчуття на той момент. Зараз, мені здається, вони починають розуміти, що світ це не тільки чотири стіни «Зеленого» штабу, а він є значно з іншими викликами. Вони виходять зараз, я вважаю, на незвідану для себе територію – терра інкогніта, де вони в принципі, я скажу прямо, не шарять. Тому тут виникає питання: ким буде Зеленський? Епоха того одноосібного, те, що уособлює чинний президент, відходить назад. Я чогось собі так думаю, що ми є на порозі повністю нового формату правління державою.

А що можна сказати про прямі переговори президентів – Зеленського і Путіна?

Я і хотів сказати, що ця нова епоха правління це буде такий кабінетний стиль правління, не від слова «кабінет», а в американському, європейському тлумачення «кабінет» це є така колективна, солідарна форма правління, де не одна людина рулить, а де є штабна командна мозкова гра, де є лише лідер є виразником тих напрацювань, які висловлює штаб. Тому я думаю, що це буде так, тому що Зеленський прекрасно розуміє, що він є нульовий в багатьох питаннях. Нормальна людина повинна розуміти, що найпроблемніша країна Європи обрала найбезтурботнішого персонажа, тому він буде себе оточувати тими людьми, які б мали приймати рішення. І це вже питання, які це будуть люди.