Новини

Володимир Зеленский перемагає у другому турі президентських перегонів – такі дані національного екзит-полу. Розрив між Зеленським та Петром Порошенком майже 50%. Підбивати підсумки і говорити про наслідки такого вибору українців будемо разом із гостями студії «Доброго ранку, Країно!» Олександром Горганом – головою Київської обласної державної адміністрації у 2016-2018 роках та Олександром Солонтаєм – експертом з питань політики.

Як вам такий вибір? Які у вас враження?

Олександр Горган: Знаєте, як не кажи, але ми часто, не через якійсь комплекс меншовартості, складаємо враження про ті чи інші події через призму заголовків таких агентств, як «Рейтерс», «Ассошіейтед прес», і вже о восьмій вечора, як тільки були оголошені результати екзит-полу, практично всі світові агентства на перші шпальти винесли повідомлення про те, що Україна підтвердила статус країни з відкритим суспільством. Не називаючи прізвищ, вони підтвердили статус країни, де влада може повністю (completely – як вони написали) змінити свій склад за рахунок виборчих процедур. І це дуже-дуже висока оцінка нас як держави, яка по факту підтвердила тест на зрілість в частині демократичних інституцій.

Олександр Солонтай: Ці вибори підтвердили, що ми так нормально розігрілися на цих президентських виборах, і на головних виборах, які нас чекають цього року в країні, буде гаряче і буде цікаво. Запит суспільства на оновлення по формі задоволений. Суспільство взагалі сказало «Геть!» всій цій політиці. А по змісту – то виявиться через пару місяців, що ні, і таким чином можна сказати, що змагання 27 жовтня – вибори до Верховної Ради – буде дуже гострим.

Чи дійсно цей розкол, на який працював один з кандидатів, спрацював проти нього?

Олександр Горган: Я в принципі не погоджуюся з самою ідеєю, що штаб Порошенка і він сам працювали на темі таких почуттів, як страх, тривога, ненависть, колов суспільства і оголошував когось агентами Путіна чи колаборантами в частині виборців. Це Путін сказав, що його влаштовує будь-який кандидат, крім Порошенка. І фактично від цієї тези, яка була оголошена президентом країни-агресора, Петро Порошенко часто відштовхувався, але ніяк не принижував чи ображав виборців інших кандидатів. І на цьому він неодноразово наголошував. По-перше, треба сказати, що на цих виборах була велика кількість нових технологій, які практично в українських виборах не опрацьовувалися.

Знаєте, в частині так званих прихильників Порошенка було дуже багато спікерів, які використовували такий хейт-спіч, мову ненависті, і мене це теж дивувало, тому що я як прихильник Порошенка часто просто на тих чи інших ток-шоу їх зупиняв і перепитував: навіщо ви це робите? Проте вже між першим і другим турами ці люди швидко перевзулися, і стало зрозуміло, що це просто були агенти впливу, які фактично навпаки дискредитували свого кандидата такою абсолютно неприпустимою риторикою. Це перший момент. І другий момент – не потрібно забувати про те, що Зеленський по факту, і в інтерв’ю Коломойский це визнав, вже в 2017 році вирішив балотуватися на посаду президента. І по факту нарощуючи симпатію з боку суспільства, він у вдалий момент трансформував її в електоральну довіру. В принципі, це теж свого роду абсолютно ноу-хау української політики. Формувати позитивний імідж в одній, скажімо так, номінації, а потім його трансформувати в іншій.

Якою далі буде фігура Петра Порошенка в українській політиці до парламентських виборів?

Олександр Солонтай: Мені здається, це буде залежати від домовленостей в рамках олігархічного клубу між собою і вибору українців. Це буде така своєрідна комбінація. З одного боку, українці хотіли би повного оновлення всієї політики, і це було показано голосуванням за Зеленського. Адже це голосування не тільки проти Порошенка, це взагалі голосування проти всієї української політики. Це і проти Порошенка, і проти Тимошенко, проти Бойка. Проти всього українського політикуму. Таким виборцям взагалі не подобається така українська політика, і це було десь до 30%, а потім до них долучився весь анти рейтинг Порошенка і фактично всі опозиційні сили, які хотіли будь-якого оновлення. Але це теж вирок українській політиці. Що так, що так. Якщо подивитися на рейтинги політичних сил, там така сама історія. 45% виборців не знають, за кого голосувати, вони не бачать своєї політичної сили.

І тут виходить так: якщо найближчим часом виборці побачать інше, не просто по формі, але почують його, зрозуміють, що це дійсно інше, не пов’язане зі старими політичними силами, тоді в Порошенка немає ніяких шансів. А якщо ж в Порошенка з’явиться можливість, що просто є запит на щось інше, і він якимось чином оновиться, проапгрейдиться, якимось чином пере налаштується, закриє це «БПП – «Солідарність», спробує щось інше на уламках створити або збереже якийсь осколочок, то він щось матиме на виборах до Верховної Ради. Але це від виборців залежить, а ще залежить від домовленостей між олігархами. Без них нікуди. Вони в другому турі правлять банкет, маємо змагання між Коломойським і Порошенком в другому турі. Маємо в першому турі на всіх провідних позиціях серед інших кандидатів, там видно, де Ахметов, де інші олігархи. Ці олігархи нікуди не зникають, і вони явно будуть мати між собою розмову. Або вже мають цю розмову. І за підсумками цієї розмови складеться конфігурація теперішньої влади. Вони будуть ділити гроші, потоки. Тут ми як виборці мало на що можемо вплинути.