Новини

Сьогодні в студії «Доброго ранку, Країно!» говоритимемо про битву команд кандидатів у президенти. Хто з них кує перемогу, хто входить до штабів обох претендентів на найвищу посаду в країні. Гості студії Олександр Горган – голова Київської обласної державної адміністрації у 2016-2018 рр. та Олег Саакян – політолог.

Напередодні Кабмін розблокував рішення про звільнення губернатора Одещини, проти був лише Арсен Аваков. Чи означає це, що нинішня владна команда ще монолітна у тому, аби захистити своїх чи приховати якісь неправильні речі?

Олександр Горган: Це звільнення не потрібно розглядати в контексті поточної виборчої, політичної діяльності. Це питання командності і етики командних гравців. Я пригадую, коли звільнювали губернатора Одещини Міхаїла Саакашвілі, йому навіть не взбрело в голову якимось чином ухилятися від рішення президента і його поміняти. Мені прикро, що в цій ситуації Арсен Аваков був змушений грати таку роль людини з окремою думкою. Тому що по факту ми в суспільстві повинні виробляти таку культуру командної лояльності, відданості. Якщо президента у нас обрав народ, він одноосібно призначає голів держадміністрації. Це його команда. Це його найближче коло. І коли він в той чи інший спосіб не згодний з роботою своїх підлеглих, він має право їх звільняти без будь-яких мотивацій і робити це миттєво. У Максима Степанова все-таки якась напевно своя комбінація подальшого кар’єрного росту, і він спробував в цій ситуації якусь таку свою гру зіграти. По великому рахунку це дуже негарно.

Чи означає це колегіальне рішення Кабміну, що його представники, які є на боці Петра Порошенка, досі вірять в його перемогу?

Олег Саакян: Тут скоріш за все спрацьовує корпоративна етика перш за все. По-друге, сила впливу на сьогоднішній день Гройсмана. Оскільки на період між президентськими і парламентськими виборами Гройсман значно посилиться в своїй впливовості, і відповідно Кабмін демонструє не стільки лояльність до президента, а скоріше до Гройсмана в цій ситуації. Скоріш за все це було певне колегіальне рішення всередині. Якщо говорити про зняття очільника ОДА, то, звісно, між першим і другим туром це виглядає дуже дивно з точки зору кадрових рішень, а не політичної вмотивованості. Взагалі, в світовій практиці намагаються таких речей не робити. Між першим і другим туром різких кроків президенти зазвичай не роблять. В Україні таке вже було. Це коли при Кучмі між першим і другим турами звільнялися і призначалися нові очільники ОДА. Тому що ми розуміємо, що ОДА це продовження державного адміністративного ресурсу на місцях, який підпорядкований президенту, в якому навіть Кабмін може відігравати недостатньо знакову роль. Відповідно, в цій ситуації цілком вірогідно, що є певні політичні вмотивованості для того, щоб зняти, зокрема, з виборів. Зокрема, по Одесі ми бачили декілька скандалів з виділенням грошей, які в результаті все ж таки вирішили виділяти після виборів, з одного боку. З іншого боку, цілком вірогідно, що місцевий голова ОДА вирішив зіграти свою політичну гру, для того щоб, можливо, змінити свою команду після виборів. Можливо, він вже собі готує певний запасний аеродром. І в цьому випадку президент вступив з ним в певний клінч. І через це ми побачили його жорстку відповідь.

З вашого досвіду, коней на переправі треба міняти, чи залишаємо старих?

Олександр Горган: Я впевнений, що треба. Ми живемо в нових реаліях. Старі правила сьогодні вже не працюють. Ми живемо в дуже швидкому світі. І коли бачимо дисфункцію системи, її треба виправляти негайно. І такі умовності «коні на переправі» ці речі вже потрібно залишати. Тому що якщо є певний недолік роботи системи, то до точки цієї біфуркації доводити не треба. Якщо ми бачимо, що десь, грубо кажучи, є діра, її треба швидко затикати.

Президент запевняє, що не буде ніяких бізнес-партнерів навколо нього, але імен не називає. А якщо в його команду прийдуть люди, які дійсно викликають довіру, це може допомогти йому набрати ти відсотки, яких не вистачає?

Олег Саакян: Просто фізично вже не встигне. Ви розумієте, розрив фактично в два рази, і це надскладне завдання на сьогоднішній день це змінити. Але є проблема в іншому. Є ще і диспропорція антирейтингів, які в Петра Олексійовича в 4-6 разів, згідно з різною соціологією, більше, ніж у Зеленського. Відповідно, в цій ситуації, коли Зеленський є віртуальним кандидатом, якого кожен може наситити тими якостями, властивостями, які він хоче в ньому побачити, спроектувати на нього свої сподівання. І Зеленський дійсно має в цій ситуації мовчати максимально, для того щоб не сказати нічого, інакше він може втратити. То в цій ситуації для Петра Олексійовича дуже складна гра має бути, щоб принаймні змінити цей злам. Скоріш за все зараз частина команди дійсно розуміє, що гра продовжиться на парламентські вибори. І по тим принаймні речам, які можна побачити формально всередині команди, там вже відбувається певне розшарування на тих, хто розуміє, що вони вже на парламент ціляться, і на тих, хто ще демонструє певну лояльність Петру Олексійовичу, виходячи з президентської кампанії.