Новини

Ситуація навколо дебатів кандидатів у президенти України розвивається блискавичними темпами. Після обміну відеозверненнями президент України Петро Порошенко чекає кандидата в президенти Володимира Зеленського на дебати 14 квітня на стадіоні НСК «Олімпійський», цю заяву він зробив в ефірі одного з телеканалів. В студії «Доброго ранку, Країно!» Катерина Одарченко – політтехнолог та Олександр Палій – політолог.

Як ви вважаєте, чому Порошенко спробував перенести дебати на 14 квітня?

Катерина Одарченко: Я думаю, що так як 14 квітня це буде не по закону, а відповідно можливо оплатити тоді ці дебати, їх трансляцію як агітацію, і формат тоді може бути більш вільний. Тому що той формат, який власне регламентується в останній день агітації, він є досить жорстким. Якщо місце, наскільки ми власне чули від «Суспільного», може змінюватися, то сам формат – тут власне, будуть питання. Але друга ситуація: ми бачимо, що в останній момент проводити дебати, розуміючи, що це багато тисяч людей, які будуть впливати все рівно. Неможливо проводити дебати з тиском. Говорити про конструктивні речі з тиском декількох тисяч людей. Треба говорити про конструктивні речі під тиском декількох тисяч людей. В будь-якому випадку, якщо навіть на з’їзди партій пробиралися «Фемен» та інші активісти, де система безпеки організована досить непогано, то уникнути таких флешмобів на дебатах буде досить складно. 14-е число політтехнологічно дозволяє зробити певний люфт між процесом прийняття рішення і розшифрувати певні меседжі потім за допомогою інших інструментів. Що, до речі, більш вигідно Порошенку, ніж Зеленському.

Наскільки вдалою була спроба долучити Тимошенко до цієї гри чи передвиборчих перегонів? Який термін вам подобається більше?

Олександр Палій: Те, що зараз, це не гра. Це дуже серйозно для країни, тим більше під час війни. Про життя країни, про життя всіх наших громадян. Тимошенко, очевидно, Зеленський намагався якимось чином залучити на своєму боці. Тому що вона провела кампанію, майже не зачіпаючи Зеленського. Лише один раз вона сказала, що президентство Зеленського несумісне з життям країни. А так назагал вона випадів проти нього не дуже багато робила, тому що вона сподівалась, що Зеленський просто здується і відповідно вона виходить в другий тур. А вийшло, що вона перехитрила сама себе. Напевно в цьому трішки кається. Напевно в неї нехороші емоції щодо Коломойського, який злив її телефонний дзвінок до себе. Тобто вона позиціонувала себе як антиолігархічний кандидат достатньо довго, а потім виявилося, що зв’язки з Коломойським. Що вони спільно обговорюють, як зняти з нього різні кримінальні переслідування. Таким чином фактично він намагався її затягнути. Але після цієї наркотичної історії Тимошенко навіть не відреагувала взагалі ніяк, тому що для неї це поховати своє політичне майбутнє – в цю історію встряти на такому боці. Тому абсолютна логічна поведінка з її боку. Тому що не виключено, що Зеленському доведеться взагалі зніматися у зв’язку з цією наркотичною історією.

Якщо б ви могли достукатися до серця кожного виборця, що б ви їм сказали?

Олександр Палій: Я б сказав, що від їхнього вибору залежить буквально життя. Що це, як кажуть в нас, нє по пріколу. Можна так приколотися, що будуть скрізь руїни, все палатиме і не буде життя ні для вас, ні для ваших близьких. Це достатньо легко зробити. Обвалити фронт, і ви отримаєте не те що ДНР, а у сто разів гірше по всій території країни. Тобто якщо верховний головнокомандувач або нездара, або на боці ворога, або наркоман, то це все.

Але в нас демократія, виборці кого хочуть, того обирають. Це власне і визначає вектор країни.

Катерина Одарченко: Ви, знаєте, я насправді розумію той відчай, який існує в свідомості кожного, незалежно від території або рівня доходу. Тобто люди не бачать свого майбутнього. І мені здається, незалежно від того, хто є кандидатом, чи їх 30, чи їх два, потрібно чітко вимагати конструктивної дискусії. І конструктивної дискусії не просто з приводу законопроектів, а з приводу національної ідеї, національної ідентичності. Це фундаментально. Тому що люди, які розуміють нашу місію в державі, люди, які розуміють нашу могутню історію, нашу унікальну геополітичну ситуацію…

Але не ці люди є більшою частиною виборців.

Катерина Одарченко: Розумієте, в чому справа, ми з вами несемо дуже велику відповідальність, бо ми є лідерами думок і саме формуємо ту адженду, той порядок денний, який в суспільстві обговорюється. І якби ми обговорювали кожного дня, припустимо, національну пам'ять і здоровий патріотизм, то люди теж це обговорювали б на кухні. І від цих фундаментальних речей вже потім формуються цінності і власне плани розвитку по кожному вектору. Це є логічною матрицею, за якою працюють всі розвинені демократії.