Новини

Відсутність можливості знайти підходящу роботу з гідним заробітком на внутрішньому ринку праці штовхає українців шукати роботу за кордоном. Переважно у таких країнах ЄС, як Польща, Чехія, Румунія, Угорщина, Словаччина, Литва та інші. Українці стали основною групою трудових мігрантів. За останні роки трудова міграція призвела до зменшення робочої сили і скорочення чисельності населення України. Особливо відчувається брак працівників в галузі будівництва, де зайнята більшість працівників-мігрантів. Про це говоритимемо з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Віктором Лещинським – віце-президентом Академії будівельників України, керівником експертної організації «ПРОЕКСП», та Василем Андреєвим – головою профспілки працівників будівництва і промисловості.

Яка кількість українців будівельників працює на сьогодні за кордоном?

Василь Андреєв: Ви не зможете знайти точної цифри, це перше. Як ви будете реєструватися? Я виїжджаю, буду будівельником чи перукарем в Польщі? Ні, такої інформації немає. Є опитування, є інші дослідження. Наприклад, наш міністр соціальної політики Рева каже, що на постійній основі працює 3 млн. українців за кордоном і ще стільки ж працюють у форматі три місяці там, три місяці тут. Якщо ви порівняєте цю цифру з кількістю людей, які можуть працювати в країні, це так звані працездатні люди від 15 до 75 років, то їх всього 23 млн. Тобто чверть виїжджають за кордон.

Провідні будівельні компанії вже почали піднімати зарплати, аби люди залишалися в країні. Який рівень зарплат на сьогодні та чи є соцпакет?

Віктор Лещинський: Спершу треба зауважити, скільки ці люди отримують за кордоном і яка зацікавленість може тримати їх в Україні, який соціальний пакет. Середня заробітна плата в зоні Євросоюзу від півтори тисячі євро. Те, що людина зберігає в себе після певних затрат, це тисяча євро, котру він відсилає рідним на Україну. Тому треба зауважити, що до тисячі євро, хоча б тисячу доларів повинна становити заробітна плата будівельників-професіоналів і не менше в Україні. На сьогоднішньому етапі, слава Богу, почуло міністерство регіонального розвитку та будівництва людей в першу чергу та трохи відпустило рівень заробітної плати на розсуд місцевої влади. І на сьогодні заробітна плата становить від 20 тис. грн. на території України, в залежності від того чи іншого регіону. Але середня по Україні – від 10 тис.

У порівнянні не так багато, то що ж буде стимулювати українців залишатися на рідній землі, враховуючи, що за ту ж роботу вони будуть отримувати втричі більше за кордоном?

Василь Андреєв: По-перше, ріст заробітної плати все одно буде стимулювати людей. І дійсно, тут питання не заботи міністерства якогось, тут питання бізнесу – чи втримає виробничий потенціал бізнес чи ні. Друге – окрім заробітної плати стримують умови праці. Ми з вами знаємо, що половина людей в будівництві, я так м’яко кажу, працює без трудових договорів, на поденній основі, без можливості соціального страхування. Якщо з людиною щось стається, навіть грип, вона залишається без заробітної плати. Не кажучи вже про відпустки, травми і все інше. І третє, що стимулює, це звісно покращення умов праці, щоб людина працювала не голими руками, карабкалася на баштовий кран на 120 метрів не пішки, а на ліфті, щоб були рукавиці, огородження висотних конструкцій. І всі інші умови, які дозволяють і прийти на роботу, і плідно працювати, харчуватися на роботі і піти з роботи із заробітком, а не з травмою і відчуттям використаності.

Говоримо, що не вистачає робочих рук, але ж це пов’язано не лише з тим, що люди їдуть за кордон, а й з браком коледжів, які виховували б потрібних фахівців.

Віктор Лещинський: Споглядаючи на те, що багато відвідую європейські країни, можу впевнено сказати, що Україна йде не зовсім правильним шляхом. В минулому році я зустрічався з екс-міністром Словаччини, і він запевнив, що Україна на сьогоднішній час пішла шляхом тієї ж Словаччини, але ж 15 років тому. Яка взагалі залишилася без кадрів, в якій на сьогоднішній день працюють практично українці та росіяни. Що відбувається? Ми передали ті коледжі, ті технікуми на міста, міста, споглядаючи на те, що кадри не стримують в себе в районах, розглядають як комерційну основу, не як об’єкти вкладання в дітей, в розбудову суспільства. Як комерційні об’єкти, коті треба утримувати, на які треба витрачати левову частку бюджету. І місцева влада вже давно задумала такі учбові заклади закривати, реорганізовувати. Це перша причина. По-друге, нестимулювання від соціального напруження в такій складовій, як ніхто не хоче йти на робочі кадри, хоча це перспективна тема. І саме та тисяча доларів буде для робітника. Інженерів вистачає, в них і сьогодні доволі висока зарплата, не вистачає тих робітничих кадрів. В нас вдома скоро нікому буде замінити розетку, полагодити змішувач та інше. Тобто проблема йде від навчання до стимулювання залишення молодих кадрів в Україні.