Новини

У Франції поновилися масові акції проти підвищення цін на пальне. 15 грудня на акції протесту по всій Франції вийшло приблизно 33,5 тисячі осіб, які ідентифікують себе за жовтими жилетами. Перед громадянами країни 10 грудня виступив президент Франції, але французи йому не повірили, протести не припиняють, більше того, кількість вимог постійно міняється. В нашій студії ситуацію у Франції буде коментувати та порівнювати з українськими реаліями Олесь Доній – політичний експерт, народний депутат попередніх скликань:

«Я не є експертом по Франції. Але я є історик і можу аналізувати ситуацію як історик і як активний учасник і глядач щодо українських революційних процесів. Слід сказати, що нам потрібно розуміти, що світ не україноцентричний. І масові протести вигадали не в Україні і не на Майдані. Вони існували задовго до нас. Тому казати, що десь відбувається повторення українського Майдану, це не зовсім правильно або зовсім неправимльно. Тим більше щодо Франції, де традиція відстоювання і політичних і економічних прав колосальна. І зрештою революції в нашому нинішньому розумінні пішли від Франції.

В чому колосальна відмінність? Українці, на жаль, не мають сталої звички виборювати свої економічні права. Ми виходимо, як правило, на акції протесту за права політичні, речі певною мірою навіть світоглядні. Ті три так звані українські революції – студентська революція на граніті, помаранчева революція і революція гідності – це певною мірою політично-світоглядні протистояння. В Європі, і у Франції зокрема, люди вміють відстоювати свої економічні права. У нас теж іноді бувають такі акції, але вони не настільки змістовні, широкі. Нагадаю, за часів Януковича був податковий майдан, а нещодавно був так само захист корпоративних прав – це акції водіїв на єврономерах. І от нездатність наша відстоювати економічні права не дає можливості розуміти, що відбувається у Франції.

Чим відрізняється рух так званих жовтих жилетів в Парижі – в нього немає сталого, стабільного керівництва. І це, до речі, кардинальна відмінність від ситуації на українському євро майдані, де керівники українських тоді опозиційних партій досить швидко підпорядкували весь процес і, попри певний скепсис рядових майданівців, але насправді вони і вели переговори і зрештою потім посіли у владу. Тут немає стабільного керівництва, тому список, який в Україні передруковується, начебто це стабільний список, насправді ця інформація не відповідає дійсності. Це мережевий певний рух, сталого керівництва немає, саме тому не відомо, з ким вести переговори. І кожна поступка Макрона, які він поступово здійснює, не призводить до завершення. Вона призводить до зменшення радикалізму і участі французів в акціях протесту, але не призводить повністю до завершення. Тобто де межа цих акцій, поки що не знає ніхто».