facebook.com
instagram.com
youtube.com

Новини

Олег Рибачук: «І помаранчевий майдан, і майдан гідності не змінили систему»

21.11.2018

Сьогодні в Україні відзначається День гідності та свободи. Фонд «Демократичні ініціативи» з такої нагоди провів опитування експертів щодо оцінки подій на майдані 2013-2014 років, про їхні наслідки та уроки. В опитуванні взяли участь 80 аналітиків. Гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Олегом Рибачуком – політиком та громадським діячем, говоритимемо про п’яту річницю революції гідності, про наслідки та позитив або негатив:

«Для мене найважливіше, що змінилося, бо я пройшов весь помаранчевий майдан. Принципова різниця між цими двома майданами в тому, що у перший майдан українці просто хотіли бачити своїх улюблених політиків – Ющенка і Тимошенко, і вони всі свої надії на зміни пов’язували саме з цим. Були страшенно горді українці, що їм вдалося відстояти своїх обранців. Але нікому в голову не приходило потім вимагати виконання якихось обіцянок. Перші роки після революції не було ніяких громадських акцій, рухів з вимогою виконати обіцянки майдану.

По-перше, я не вважаю, що була революція. Це якийсь протест, бо революція принципово міняє систему. І помаранчевий не поміняв цю систему, і майдан гідності теж. Тому це досить умовна революція. Але що змінилося? Це те, що людям на Майдані гідності в голову не приходило скандувати чиїсь прізвища і пов’язувати свої надії з тим, що зараз хтось, він чи вона, попадуть у владу і виконають якісь обіцянки. Я колись дуже мріяв про те, щоб українці зрозуміли, що так не буває. Владу потрібно контролювати. Потрібно бути дуже активним. Потрібно дуже багато зусиль для того, щоб постійно тримати в тонусі. Це змінилося. Немає ілюзій, що когось знайдемо – знайдемо козла, який не буде їсти нашу капусту. Хочеться звичайно такого найти, щоб не крали. Але люди це зрозуміли.

Після майдану гідності є багато прикладів того, що в окремих громадах, навіть недолуга децентралізація створює острівки свободи, і в цих острівках свободи люди живуть зовсім інакше. Для них байдуже практично, хто в Києві. Громади – там, де обрали нормального мера, де обрали на виборах нормальних депутатів. Це просто дивовижна річ. Виявляється, що і боргів у них немає, і дороги вони відремонтували. Вони просто навчилися використовувати свої можливості. Але поки що це острівки свободи, і їх не так багато».