Новини

Людство завжди вірило в обереги. Інколи тому, що не покладалося на Бога, а інколи тому, що не покладалося на себе. Бо вірити в якусь конкретну річ куди простіше, ніж вибудовувати власне життя самотужки. Чи гріх це чи не гріх і в які обереги можна вірити православним, говоримо з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Феодосієм Марченкоом – архімандритом храму Різдва Богородиці в Києво-Печерській Лаврі:

«Взагалі, можливо, потрібно розділити щодо всяких оберегів людей на суто церковних, які під маскою церкви вірять в якісь обереги і навіть які неправильно використовують і неправильно відносяться до тих сакральних речей, які є в церкві. І відділити від тих людей, які взагалі ніякого відношення до церкви не мають, але також вірять в якісь обереги і якісь потойбічні сили.

Тому якщо говорити про конкретних людей щодо свята Пасхи, то, звичайно, що таке величне свято це, по суті, свято, яке являється кульмінацією всього життя людини взагалі, а якщо розділити його на роки, то певного року. Тому що протягом всього року після Пасхи і до Пасхи людина духовно трудиться, а саме свято Пасхи являється ніби кульмінацією того, завдяки чому вона трудилася. Завдяки воскреслого Христа, якому людина повинна причаститися під час пасхального богослужіння. А не просто освятити ті чи інші речі і таким чином також отримати благодать.

В церковній традиції немає такого поняття, як оберіг. Є просто поняття того, що людину дійсно оберігає від чогось. Звичайно, як православна людина кожен вважає сакральним предмет, який, наприклад, знаходиться в храмі, вважає сам храм. Вважає хрест, який є в храмі. Поважає ікони, які є в храмі. Вважає і поважає хрест, який носить на собі. І звичайно, що ця людина не просто відноситься до хреста як оберегу, а вона поряд з тим, що поважає певну річ, яку носить на собі, хрест, вона зв’язує з цим хрестом світосприйняття, яке пов’язане з жертвою Христа, яке пов’язане з воскресінням Христа.

Хрест це дійсно велика дуже сила. І навіть не тільки той, на якому був розіп’ятий Христос, а будь-який символ Христа, який ніби зображує той хрест, на якому був розіп’ятий Христос. А з іншої сторони, це і власне хрестоносіння. Тому і від чогось оберігає, а з іншої сторони, нагадує про те, що так чи інакше людина понесе в своєму житті власний хрест у вигляді якихось скорбот, у вигляді якихось, можливо, бід, у вигляді випробувань».