Новини

Що чекає нас цієї зими? І що чекає нас власне на початку опалювального сезону? В столиці майже щодня виникають масштабні підземні прориви труб, і схоже, ситуація буде лише ускладнюватися. Чи переживуть тепломережі Києва зиму? Гості студії «Доброго ранку, Країно!» Віктором Лещинським – віце-президентом Академії будівництва України та Всеволодом Ніколаєвим – доктором економічних наук.

Чому кожного року початок опалювального сезону перетворюється на перевірку міцності труб, яку вони часто не проходять?

В.Л. Труби – це критерії кожної будівлі, споруди, будинку житлового, адміністративного. І постійна профілактика лише може убезпечити той факт майбутніх проривів. Що у нас робиться? У нас кожний опалювальний сезон подається під тиском гаряча вода, холодна вода, опалення в квартири, і знос всіх цих систем з кожним роком все більше і більше. Що стосується профілактики, профілактика повинна бути як існуючих систем, так постійна заміна на нові, але це великі кошти, і постійний моніторинг, котрого не існує до сьогодні, як в інших європейських країнах. У нас його не існує, і це велика проблема.

Але щоб потім це все ремонтувати, кошти є ?

В.Н. Я вам відповім як науковець, як економіст. Справа в тому, що великі кошти виникають тоді, коли вчасно не робиться профілактика і поточний ремонт. І фахівці з управління нерухомістю знають, що якщо втрата первинної вартості становить приблизно 20%... Первинна вартість це скільки коштує вся ця система при будівництві. Наприклад, цю систему побудували за мільйон. Якщо ви моніторите не тільки технічний стан, але і вартість ремонту до відновлення первинного стану і ця вартість стає більше ніж 20%, це означає, що ви навряд чи знайдете ці 20%. Справа не в тому, чи може функціонувати ця система, а в тому, що ви не знайдете ці гроші, тому що це п’ята частина первинної вартості. Ви будуєте на 50-200 років, і раптом ви у ситуації такого фінансового тиску. Тому грамотні менеджери моніторять для того, щоб не допустити не тільки поганого стану, алей цієї неможливості знайти ці кошти. Ми знаходимося в ситуації, яка називається інфраструктурна пастка. Коли ми потрапляємо в той стан інфраструктури, що грошей вже знайти неможливо. От так з мережами.

А наскільки мережі зношені?

В.Л. Якщо порівнюючи місто Київ, це більше ніж 50%. Київ – це столиця, з великим бюджетом, і мережі поновлюються. А якщо по Україні – це знос до процентів 70-80. В нас ситуація, коли гроші виділяються на екстрені вспишки. На латання дір, проривів тощо. Ті ж самі комунальні підприємства, державні підприємства налаштовані на постійне латання дір. І за загальною концепцією збереження системи, моніторингу та поступового відновлення лише за кредитні, зайомні гроші від міжнародних фінансових установ міста під кредитні кошти намагаються відновити загальноміські системи лише такими шляхами. Але якщо не буде побудована також моніторингова система, пройде час і ця проблема нікуди не зникне.

А як змінити ситуацію?

В.Н. Я можу доповнити так, що будь-яка зарубіжна книжка з менеджменту таких активів говорить нам, що є два режими, в яких виможете експлуатувати. Один режим – це профілактичні ремонти. Один режим – це планові запобіжні ремонти. Що це означає? Або ви по інструкції, незалежно від стану, як в автомобілі на технічному обслуговуванні вам замінюють ті частини, які мають вже граничний термін служби. Або ви встановлюєте системи моніторингу, щоб при першій ознаці можливої аварії ви виконували ремонт. І пишеться так, що ці два є ефективні режими. Якщо ви працюєте в аварійному режимі, це ви витрачаєте зайві кошти порівняно з тими. Якщо ви працюєте в повторно-аварійному режимі – це гроші на вітер. А в нас власне цей режим. Тобто кошти платників податків в цих комунальних підприємствах витрачаються на вітер.