Новини

Якщо політики починають голосно кричати про необхідність зняття депутатської недоторканності з себе, коханих, це може означати лише одне: вибори не за горами. Про процедуру ліквідації депутатського імунітету говоритимемо з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Олександром Лавриновичем – колишнім міністром юстиції.

Ви один з авторів Конституції. Чому питання депутатської недоторканості в принципі з’явилося в Основному Законі?

В Україні, на жаль, популізм перетворився з того, що приємно робити, в те, що приємно слухати. Популізм означає, що те, що ти озвучуєш, надалі не має ніякого зв’язку з твоїми діями. І твої думки і плани абсолютно не співпадають з тим, що ти рекламуєш. Це все реалії української політики. А що стосується теми, я хочу нагадати, що до того, як ми створили цей текст, який став Конституцією України у 1996 році, в Конституції УРСР, які мінялася протягом 1991-1992 рр., була окрема стаття щодо депутатської недоторканості. Вона була ще більш радикальною. Вона передбачала захищеність народного депутата України навіть після того, як в нього закінчилися повноваження. Пожиттєвий імунітет. Тому коли приймалася Конституція, був невеликий досвід того, що використовувалися важелі державної репресивної машини для того, щоб впливати на поведінку депутата. І тому ця стаття приймалася одностайно як на робочих групах, які готували, так і в сесійній залі не було жодних питань, коли це ухвалювалося. Але час достатньо швидко змінює обставини, і коли в Україні почався період первинного накопичення капіталу, виникли нові мотивації, для чого це потрібно. І частина тих, кому потрібний був юридичний захист від кримінального переслідування, вкладали певні інвестиції, щоб отримати цей статус.

Ви тоді припускали, що так може повернутися надання депутатської недоторканості?

Ні, тоді про це навіть ніхто не думав. Що це може бути одним з мотивів отримання депутатського мандату.

Чи встигнуть парламентарі розглянути законопроекти про депутатську недоторканість до виборів, не порушаючи процедури?

Вони будуть так поспішати, що їм часу не вистачить. І я думаю, найбільш імовірна причина, чому можна буде не встигнути, тому що буде мотивація того, що ми хотіли не просто так щось зняти, а ми хотіли так радикально, що ми хочемо зняти не тільки з депутатів, а з усіх, навіть з тих, у кого цієї недоторканості немає.

Чи не варто недоторканість якимось чином обмежити і саму процедуру зняття спростити?

Якщо говорити про конституційний текст, нічого нового я б не писав. Я б тільки запропонував частину 3 статті 80 вилучити і крапка. Мова йде про те, що народний депутат України не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за свої голосування у ВР, за свої вислови у ВР. За всі решта – так само, як і решта громадян.