Новини

4 жовтня депутати ухвалили закон, який продовжив дію закону про особливий порядок самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей до кінця 2019 року. Вперше парламент ухвалив такий документ у 2014 році, потім його дію на рік продовжили у 2017 році. Навіщо Україні продовжувати особливий статус Донецької та Луганської областей, будемо говорити з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Юрієм Гримчаком – заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб:

«Між іншим, в 2015 році закон 2014 року був переглянутий, і там були внесені правки. Про амністію в цьому законі нічого не говориться. Амністія це окремий юридичний акт, який настає рішенням спеціальним. Є спеціальний закон, так само прийнятий в 2014 році, закон про непритягнення до відповідальності за події в окремих районах Донецької та Луганської областей. В цьому законі, який був продовжений до кінця 2019 року, фактично слово в слово повторена назва цього закону і гарантується його виконання.

Згідно цього закону звільняються від кримінальної відповідальності всі люди, які звернулися до правоохоронних органів і дали покази, окрім 19 пункту – тяжкі і особливо тяжкі злочини, на яких цей закон про звільнення від відповідальності не розповсюджується. Друге – ані прокурори, ані судді не затверджуються органами місцевого самоврядування. Вони приймають участь згідно закону в призначенні керівників правоохоронних органів. Далі по тексту все більш-менш вірно, хоча ці останні три пункти вже є в діючому законодавстві. Називається «Закон про місцеве самоврядування», ст. 38 – про забезпечення правоохоронної діяльності, ст. 35 – зовнішньоекономічна діяльність.

Закон раз на рік з 2017 року пролонгується ВР, тому що це одна з умов про те, що Україна виконує Мінські домовленості. Я вам більше скажу, в тих протоколах, які були підписані в 2014 році, була навіть фраза про те, що ми повинні прийняти закон про не притягнення до відповідальності, а в 2015 році вже було сформульовано, що цей закон треба ввести в дію, коли будуть виконані ті чи інші умови. Чому там так, я, чесно кажучи, не можу сказати, але я вважаю, що цей закон і його продовження треба було зробити обов’язково. Він не несе жодних загроз ані федералізації, ані автономізації.

Те, що пропонувалося ввести в перехідні положення Конституції, в першому читанні було прийнято. І треба розуміти, що на той момент тиск, який відчувала Україна з боку наших союзників про прийняття, був просто шалений, але вже тоді я казав: давайте приймемо в першому читанні, а там подивимось. Сьогодні пункт про те, що ми повинні внести зміни до Конституції, нашими союзниками вже більше не ставиться».