Новини
Костянтин Косяченко: «Держава повинна платити лише за ліки з доведеною ефективністю»
19.09.2018
14 мільярдів гривень торік українці викинули на фальшиві ліки, так звані фуфломіцини. Це препарати, ефективність яких не доведена офіційно, але при цьому їх активно рекламують і пропонують в аптеках. Тему фуфломіцинів будемо обговорювати з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Костянтином Косяченком – фармацевтичним експертом:
«Якщо препарат зареєстрований як лікарський засіб і регулятор, МОЗ допустило на ринок, якщо вже допустило, то чому зараз говорити про те, що вони якимось чином не діють, чи вони так звані фуфломіцини? Вони входять в протоколи лікування, вони входять в протоколи фармацевта і провізора. Вони мають базу клінічних досліджень. Бо реєструються в Україні на базі клінічних досліджень. І якщо є інформація про те, що ефективність їх не доведена, регулятор не повинен розказувати, що це фуфломіцин чи фальсифікат, він повинен взяти і зупинити реєстрацію лікарського засобу.
Йде мова про те, що держава повинна платити за ліки з доведеною ефективністю, за ліки, які дійсно є в протоколах. Там світові дослідження проведені. За це держава повинна платити. А за те, що, на думку регулятора, держава не повинна платити, але воно безпечне і, можливо, не дуже ефективне, в усьому світі воно продається. Аналогів багато, але не настільки доведена їх ефективність. Вже вибір лікаря і пацієнта, чи користуватися ними чи ні. Вони повинні бути не зареєстровані в Україні і не позиціонувати себе як лікарський засіб.
Крім того, потрібно сказати, що є рецептурна група, яка з певними обмеженнями продається, а є безрецептурна група. Симптоматичне лікування часто застосовується. Тому регулятор повинен сказати: ці ефективні, ми їх реєструємо, ці не ефективні, то хай вони будуть біологічними добавками, чим завгодно. І людина хай приймає рішення, чи приймати їх чи не приймати. Мова йде про те, що споживач в першу чергу повинен йти до лікаря. Лікар йому повинен призначити, а не приймати рішення по рекламі чи пораді сусідки. Лікар це те джерело, де споживач повинен отримати інформацію. Максимум, де він ще може отримати, це в аптеці на безрецептурні лікарські засоби».

