Новини

У Києві на бульварі Ромена Ролана по сусідству стоять два схожих будинки. У них однакова кількість поверхів, час введення в експлуатацію і керуюча компанія. Втім за їхнє утримання мешканці платять зовсім по-різному. Не лише за утримання будинку, а й за прибудинкову територію. Аби люди знали про свої права і обов’язки, сьогодні в студії «Доброго ранку, Країно!» спеціальна гостя – Алла Радівіловська – викладач курсу управління багатоквартирним будинком.

Як визначити межі прибудинкової території і що таке прибудинкова територія?

Як правило, мешканці думають, що прибудинкова територія – це територія навколо їхнього будинку. І в нас законодавча база на сьогоднішній день досить чітко визначає, що це таке, але написано, що це повинно бути визначено відповідною документацією. Всі межі повинні бути визначені, але, на жаль, на сьогоднішній день в Україні майже немає таких будинків,. Щоб це було визначено на документальному рівні.

Ви хоч раз в житті тримали таку документацію в руках?

Ні. Я думаю, що жодної людини – співвласника багатоквартирного будинку немає, яка б побачила належним чином визначені межі своєї прибудинкової території. Давайте спочатку. Конституція в нас визначає, що власник зобов’язаний утримувати свою власність. Далі в Цивільному кодексі повторюється ця ж сама норма. Більше того, в Цивільному кодексі є норма про те, що є обтяження, тобто власник відповідає вже перед законом за утримання своєї власності. Але виникає запитання: а чия ж власність та прибудинкова територія? І чому співвласники повинні сплачувати за її утримання? Закон каже, що правочином, який визначає власність на земельну ділянку, яку називають зараз прибудинковою територією, і безпосередньо ту пляму забудови, де стоїть будинок, визначає, що повинен бути акт на землю або договір довічного користування або ще якійсь договір користування. Але жодного такого договору на сьогоднішній день немає.

Як тоді визначається тариф? І за що платити в принципі?

Взагалі логіка цього питання передбачає, що якщо вся ця прибудинкова територія по факту є комунальною власністю, то саме місто в особі КМДА повинно сплачувати за її утримування. Але цей обов’язок повісили на співвласників багатоквартирних будинків. І вони слухняно платять і не розбираються в цьому питанні. Не ідуть далі, щоб з’ясувати, чому це відбувається.

Якщо йти далі, куди ми прийдемо?

Якщо міська влада зацікавлена в тому, щоб співвласники утримували прибудинкову територію, перш за все законом 417 про особливості здійснення права власності визначено, що повинна бути розроблена методика, порядок передачі у власність або довічне користування, Кабінет міністрів повинен був це зробити ще у 2015 році. Тобто міська влада повинна в першу чергу зацікавлена в тому, щоб була та методика і всі ці прибудинкові території стали безпосередньо або власністю або в користуванні. Тобто якась підстава повинна бути для нарахування. Зараз її немає. Фактично відбулася ситуація, коли обов’язок утримувати прибудинкову територію повісили на співвласників, а право виділяти стоянки, ставити ларьки або ще щось робити міська влада залишила за собою.

А чому є велика різниця між тарифами на оплату прибудинкової території?

Треб сказати, що на сьогоднішній день з 10.06.2018 року вступив в силу новий закон про ЖКП, і тепер немає такого поняття, к тариф, а є кошторис і кошторисна вартість. Але досі діють ті договори, які були укладені до вступу в силу цього закону. Згідно цього закону там є складові послуги, і серед них є утримання прибудинкової території і прибирання та утримання місць загального користування. Є один нюанс – коли співвласники бачать розшифровку тарифу, там 17 складових, т це цифра на один квадратний метр, але вони не бачать, що там всередині тієї цифри. А там, крім зарплати двірника, який прибирає, всі податки, крім того, адміністративні витрати, вони іноді сягають 50%,а в деяких містах 150% суми. Зарплаті директора, бухгалтерів, утримання офісу управляючої чи керуючої компанії – це все адміністративні витрати.