Новини

Колишні журналісти НСТУ днями звернулися до Держкомітету з телерадіомовлення з вимогою звільнити голову правління НСТУ Зураба Аласанію. З такою вимогою виступили колишній заступник директора «Українського радіо» Роман Чайковський, заслужені журналісти України Валентин Щербачов, Марина Тепленко, Ніна Собкович та Світлана Максименко. Вони зазначили, що на Суспільному телебаченні закриті всі воєнні програми, знищені майже всі програми про мистецтво, а регіональні телерадіокомпанії практично розвалені. Отже, гість студії «Доброго ранку, Країно!» Роман Чайковський – колишній заступник директора «Українського радіо».

Ви нещодавно провели прес-конференцію з колегами з вимогою звільнення керівника НСТУ Зураба Аласанії. Хто ще з колег підтримав вас?

Ви назвали вже кількох представників з регіонів, які брали участь в цій прес-конференції. Але насправді проблема полягає в тому, що багато колег, які або звільнені або зараз працюють, особливо ті, які зараз працюють в компанії, вони якраз і не беруть участь в таких заходах, тому що вони бояться. В тому-то і річ. Незважаючи на те, що зарплати в людей доволі малі в переважній більшості, але оскільки ринок насправді не такий вже широкий, як хотілося б, люди дорожать своєю роботою. Будь-яке слово, висловлене всупереч генеральній позиції правління, Аласанії або інших керівників «Суспільного», сприймається ледве як не особиста образа. Відразу йдеться про те, що хтось здійснює наступ на реформи. Відразу йдеться про якусь зраду. Тобто відбувається підміна понять. Через це звичайно, що більшість людей з тих чи інших причин займають таку собі компліментарну, а іноді і колабораціоністську позицію. Дана колаборація мною пояснюється якраз тим, що людям немає куди діватися. Вони мусять це робити. І заохочування певних людей відбувається тільки з огляду їхньої позиції підтримки нинішнього курівництва «Суспільного».

Ваша критика може бути сприйнята і може трактуватися як образа на те, що звільнили перед цим вас.

Так, я через те і кажу, що не треба переважно звертати увагу саме на те, що я зараз говорю як звільнений. Я вважаю, незаконно звільнений працівник. Зараз моя справа перебуває в суді. Я намагаюся відновити свої права. Тим паче йдеться не про те, що звільнили в принципі, а на яких підставах звільнили. Якщо говорити про критику, то критика ґрунтується на фактах. І кожне слово, яке я останнім часом промовляю, його можна підтвердити. Плюс група людей, які працюють в цьому напрямку, підготувала звернення до депутатських фракцій і груп парламенту українського, де практично описано по пунктах, власне які порушення в діяльності ПАТ НСТУ йдеться. Я вже не кажу про те, що суспільне мовлення в Україні в принципі через намагання групи людей було створено у вигляді ПАТ. Це компанія, яка має працювати насамперед в інтересах більшості громади, суспільства України і займатися виробництвом і поширенням телерадіопродукції. Тому власне сама форма запропонована – публічне акціонерне товариство (ПАТ) – сама по собі є доволі сумнівною. Виконавчим органом ПАТ НСТУ має бути правління. Але при цьому чомусь правління раптом свої функції передає директорату, і створюється виконавчий директор, під ним купа різних заступників, директорів департаментів.

Про що це свідчить?

Це свідчить про те, що державні кошти, про які постійно говорить керівництво ПАТ НСТУ, що нібито їх замало, що нібито їх недофінансовують, на сьогоднішній день постійні апеляції до Верховної Ради, до уряду, до наших європейських колег, що здійснюється тиск на правління в сенсі недофінансування, але ніхто не пояснює, що насправді йдеться про наші з вами кошти. Тому що якщо фінансування здійснюється через Державний бюджет, воно здійснюється за рахунок надходжень до цього бюджету через наші податки. Відповідно йдеться про те, що частина державних коштів спрямовується на фінансування суспільного мовника, але керівництво цього мовника ці кошти використовує. Як на мене, в абсолютно нецільовому напрямку.