Новини
7 липня перестало битися серце великого патріота, батька української незалежності – Левка Лукяненка
11.07.2018
Два роки тому було записано разом з ним інтервю
Цікаво дізнатись чому у нас з комунізмом намагаються боротися комуністичними методами?
Я би так не сказав. Звичайно, що ідеологія і методи діяльності воно якби переходить трохи по спадщині. Але коли ми візьмемо ВР і суспільство то були носії комуністичної ідеології, а були люди націоналістичної ідеології. Тобто, люди, які боролися за незалежність України. Я прошу розуміти націоналізм як позитивне явище. Як ідеологія, яка не хоче зла якійсь іншій державі, але яка хоче здобути незалежність для свої держави.
Але якими методами?
Демократичними відкритими методами. Я належав до Народної Ради, нас було 124 чоловіка. Я очолював групу за незалежність. Нас було 23. Потім 28 чоловік. Я був заступником голови Народної ради. Головою був академік Юхновський. У нас ідеологія Республіканської партії, яку я очолював і всієї Народної Ради не була такою, щоб зловити комуністів і повісити. Цього не було. А проводили ідеологічну боротьбу. Тобто розясненням, просвітянством хотіли впливати на діяльність влади. Це майже не вдавалося. Це дуже тяжко було і тому зміни майже не відбувалися. Тяжко було боротися демократичними методами.
Що відбувається з людьми, які свого часу страждали від політичних репресій, але потім, з часом, вони приходять до влади?
Будь-які репресії вони впливають на суспільство. І поступово в суспільстві зростає незадоволення цією владою. Це незадоволення доходить до такої межі коли народ організовується в революцію. І усовує таку владу.
Як вони впливають на людину, яка була репресована?
За боротьбу за незалежність України репресували сотні тисяч людей. Вони відсиділи, вийшли і от як ставиться влада? Якби влада трималася закону, то значить що? Він дістав 25 років. Він їх відсидів. Розрахувався з державою бо він відсидів ці 25 років. А що робить держава? А держава цим людям призначає пенсію 85 грн. Це Пірус із Тернопольщини. Це Іван Покровський із Чернігівщини. Це багато людей яких я знав особисто. То як держава робить? Вона їх не вбиває, бо вони вже відсиділи. Але дати їм пенсію в 85 грн? Це означає поставити людину в такі умови, що він був голодний і холодний кожен день. Житлові умови не покращились. Їм не визнали те, що вони боролись за самостійну Україну. Це ж Україна незалежна стала. Вона далі визнавала цих людей злочинцями. Чому не покарані ті хто вбивав учасників революції гідності? Це ж проблема справедливості і закону. Без законності не може бути справедливість. І тому зростає незадоволення в суспільстві.
Коли вас засудили до розстрілу яка думка була?
Я зразу подумав, що дуже шкода, що моя боротьба може закінчитися так швидко. Бо я собі в своїй голові дуже багато думав, що треба робити для того, щоб Україну вивести з складу СРСР. А тут раптом це може статися на першому кроці, що я так би мовити згину і не зможу продовжити ту боротьбу.
