Новини

28 червня 1996 року – це день народження Конституції України. Завтра їй виповнюється 22 роки. З нами у студії «Доброго ранку, Країно!» Олександр Копиленко – академік Національної Академії наук України.

Ухвалену Конституцію називали найдемократичнішою. Чи була вона такою?

Я можу сказати, що вона справді була такою. Вона вважалася такою. Вона пройшла всі міжнародні експертизи. Можливо, це нескромно, як безпосередній учасник цього процесу, починаючи з 1990 року, і учасник відомої конституційної ночі, я можу це підтвердити. Інша справа, що ця Конституція ухвалювалася на хвилі певного конституційного романтизму, з одного боку. З другого боку, якщо ми згадаємо нинішній ювілей української революції і, зокрема, 100 років Конституції УНР, які ми відзначали щойно, і слова Михайла Грушевського, який сказав, що Конституція УНР 1918 року мала посередній характер між стандартами європейського життя і українськими реаліями. Власне кажучи, такий посередній, компромісний характер мала і наша Конституція. Але те, як вона потім мінялася, воно не стосувалося цього компромісного сюжету, а це вже був інший варіант.

Яким чином вона змінювалася?

Я навіть взяв із собою шпаргалку, і сам вчора дивився різні варіанти, які були, повернення до основ, шлях вперед, до нових сюжетів, останні зміни зараз, які вносилися після підготовки конституційною комісією, які стосувалися питань децентралізації і судоустрою, і зараз залишається в процесі роботи розділ, який стосується прав і свобод людини. І я вважаю, зараз це основне, оскільки, назвемо речі своїми іменами, починаючи з 1996 року, точніше, вже після конституційної ночі, стали говорити про необхідність внесення змін. Але, знову-таки, йшлося лише про відносини у владному трикутнику президент – прем’єр – Верховна Рада, а якісь більше вагомі сюжети залишилися. І відповідно всі зміни, які йшли, стосувалися саме цього. І відновлення або повернення або відмова – знову-таки, все це було в цьому трикутнику.

Як ви ставитеся до змін у Конституцію? Наскільки вони виправдані?

Моя особиста позиція в тому, що Конституція мусить бути стабільною. І, знову-таки, якщо повертатися до початку 90-х років, коли писалися перші проекти, я пригадую, як я брав участь у написанні першої концепції першого проекту Конституції восени 1990 року якраз на хвилі конституційного романтизму, і шановні професори, деякі з яких ще зараз активно працюють, сподівалися, що Конституція буде стабільною, такою, як американська. Це було модно тоді говорити. Але з іншого боку, реалії є такими, що будівництво молодої держави вимагає зовсім інших підходів до цього.