Новини

Гість студії «Доброго ранку, Країно!» Юрій Дяк – актор театру і кіно, в 29 років – заслужений артист України.

Ким ти себе відчуваєш більше – актором театру чи кіно?

Професія це одна – актор. Я ці поняття не відрізняю, тому що вони відрізняються лише технічними засобами, технікою існування в кіно чи театрі.

В нас акторству кіношному не навчають?

Раніше колись був, здається, кінокурс в інституті Карпенка-Карого. Це було багато років тому. Зараз цього немає, але ти запитуєш у якихось своїх колег. Ти приходиш на знімальний майданчик, десь в якійсь рекламці знявся, і тобі вже підказали. Всі ставляться до цього нормально. Якщо тобі 18 років і ти приходиш на знімальний майданчик, то всі розуміють, що в тебе немає досвіду. Тебе запитують: ти десь знімався? Ти кажеш: ні. Ну нічого, хлопець, ми зараз все зробимо, ти головне не хвилюйся і довірся нам. В мене саме так і було. І це прекрасно, бо люди до цього ставляться нормально. Так само і в театрі. Ти приходиш в театр, виходиш вперше на сцену. Я попав в театр з другого курсу.

Раніше школа Карпенка-Карого була однією з найкращих на території Радянського Союзу. Як зараз?

Я не можу сказати, що чомусь у нас не навчають. У нас навчають всьому. Наша школа доводить те, що ми одні з найкращих в світі. Це так. Тому що наші актори працюють в різних театрах світу, на різних майданчиках. Наші театри відрізняються від західного театру, тому що ми різні люди. Ми так само відрізняємося від азіатського театру. Тому що у всіх свої елементи виразу на сцені. Головне єдине, що має бути, це має бути правда. Щоб глядач в це повірив, щоб йому це попало в душу.

Яка ти людина?

Я напевно не маю права давати собі оцінку. Я не хочу цього робити, тому що оцінку має давати мені глядач, мої старші колеги.