Новини

Як щодо кіно під зоряним небом? Забудьте про звичайні зали – прийшов час для літніх кінотеатрів. На цю тему спілкуємося з гостями студії «Доброго ранку, Країно!», депутатами Київської міської ради Петром Кузиком та Михайлом Буділовим, який є власником свого кінотеатру.

Для чого кінотеатри під відкритим небом? Адже в них незручно дивитися кінострічки.

Михайло Буділов: Насправді ініціатива народилася доволі нещодавно. Було бажання створити культурне місце для відпочинку молоді і людей старшого віку, для того щоб всі могли під відкритим небом зібратися, обговорити поточні питання. Адже дуже часто люди, навіть живучи на одній сходовій клітині, не знають один одного. І буда така ініціатива, ми змогли разом з побратимами її реалізувати. Дійсно, це було непросто, але в принципі вдалося. Тому що кожного тижня ми показуємо дуже класне кіно, також показуємо мультфільми, запрошуємо режисерів, робимо дійсно чудовий захід, чудові шоу, які дуже приємно сприймаються громадою.

Хто заробляє на літніх кінотеатрах? Кому вигідно, що встановлюють літні кінотеатри?

Петро Кузик: Ніхто. Як вид бізнесу це цікавий напрямок, і його треба розбудовувати, і він завжди буде прибутковим, тому що станом на сьогодні у нас знищено 90 відсотків екранів. Я кажу зараз про великі кінотеатри, про малі. Ті, що були збудовані за Радянського Союзу. Люди старшого віку мене зараз зрозуміють. Було багато кінотеатрів таких місцевих. В моєму дитинстві я ходив в кінотеатр «Чебурашка», де вхід був 10 копійок. Перший фільм, який я подивився був «Вій». Я довго потім не міг спати. Але зрештою це було доступно. Це було на Троєщині. Потім період перебудови і 90-ті важкі роки. Більшість кінотеатрів знищено. Знищені культурні центри, які були в зоні доступності, особливо в спальних районах. Друга проблема це те, що, проживаючи в цих панельних будинках, ми перестали жити. Десь в суботу-неділю можна десь виїхати з сім’єю і провести час. Але більшість людей приїздить додому, ночує, і знову робочий тиждень. Ми більше часу проводимо в пробках, ніж в кінотеатрі чи в театрі. Тому треба розділяти ці два явища. Як вид бізнесу це, мабуть, цікаво і привабливо, але ми не можемо собі дозволити цей вид бізнесу, тому що ми будуємо кінотеатри і намагаємося їх створювати, я, наприклад, створив на місці пустиря, де були чагарники. Ми все це вичистили, і зараз збираємося щонеділі з друзями, сусідами, мешканцями і робимо перегляд фільмів.

Скільки обійшлося облаштування кінотеатру?

Петро Кузик: Це досить доступно. Тут головне ідея. Ми ж не продаємо квитки на перегляд. Це безкоштовно. Проектор коштує від 100 доларів, колонки коштують так само плюс-мінус. Плюс екран. І все. І облаштовуєте місце для сидіння. В нашому випадку нам вдалося зробити деякі лавочки плюс ці мішки, на яких можна сидіти. Справа в тому, що у нас з’явилося місце – цікаве, чепурне про яке дбають самі мешканці. Це місце зустрічі. Переглянути кіно це одна справа. Кожен з нас може зайти в Інтернет і будь-який фільм подивитися.

Михайло Буділов: Ми показували перший раз чудовий фільм, який був лауреатом премії «Оскар». Це фільм Іллєнко «Той, хто пройшов через вогонь». Якраз на відкриття ми запросили Михайла Герасимовича. Дуже було приємно мешканцям поспілкуватися з режисером.

Петро Кузик: Найближчим часом ми будемо демонструвати фільм «Кіборги». Ми запросимо тих, хто створював цей фільм. І саме Геннадій Дубров – кіборг, захисник Донецького аеропорту. Ми тут поєднуємо, щоб діти і мешканці могли зустрітися з людиною, якій завдячують мирним життям в Києві. Для нас це важливо, тому що ми починаємо відроджувати старі українські сусідські відносини. Коли один одного знає. Коли один з одним спілкується. Коли один напік печиво, а хтось зварив чай.