Новини

3 червня – День народження парашута. Що змушує екстремалів ризикувати власним життям і що потрібно знати, якщо хочеш зробити перший стрибок з парашутом, обговорюємо з Сергієм Колесником – інструктором-парашутистом Чернігівського авіаційного спортивного клубу.

Скільки років пройшло з моменту вашого першого стрибка?

Сьогодні з першого стрибка вже пройшло 28 років. З великими перервами, але вже здійснено 700 плюс стрибків. Мандражу вже немає, і, власне кажучи, із першого стрибка його не було. Я вдруге хотів стрибнути якомога скорше.

Люді, які займаються цими парашутними стрибками, екстремальними видами спорту, чого їм не вистачає?

По-перше, я не вважаю парашутний спорт екстремальним. Це військово-прикладний вид спорту. І тому ми чітко можемо розподілити людей на екстремалів і людей, які займаються цим видом спорту як професією і це для них не є небезпечним видом спорту. Бо ми стрибаємо не з парашутом, а з парашутною системою, яка є, це перше, самі парашути – основний і запасний, а так само прибори, які страхують, якщо сам парашутист не в змозі керувати всім цим.

За 28 років скільки відмов парашута у вас було?

В мене особисто було дві. Я рятувався за допомогою запасного. Якби я не запустив його самостійно, він би на відповідній висоті запустився автоматично. На моїх очах вбився тільки один парашутист.

Як подолати страх першого стрибка?

Все починається з інструктажу. Багато хто користується інформацією інсайт, тобто десь хтось розказав. Тому для них стрибок з парашутом десь щось між життям і смертю. Але коли ви попадете в мої руки, я вам, по-перше, поясню, що парашут це надійна відпрацьована система, яка працює навіть без вашої допомоги, аби ви їй не заважали. Люди впевнюються дійсно, що система працює і що вона безвідмовна. Другий варіант, чому вони стрибають. Вони знаходяться в колективі – на борт піднімається до 12 людей, і попереднім буде соромно, якщо інші за ним не вийдуть.